Розширення сфери приватного права
Складність та заплутаність законодавства, основи якого були закладені ще в радянські часи (особливо це стосується публічного права, яке фактично було підміненим радянським адміністративним правом), створило умови, за яких правові норми перестали впливати на побутову свідомості громадян, оскільки втратили регулюючий характер.
Всеосяжний адміністративний контроль, який не стимулював ініціативу та розвиток економічних, культурних відносин у радянському суспільстві, сьогодні зведений до рівня, коли управлінська місія права переродилась в адміністративну діяльність держави, в якій виховна функція права стає ширмою для каральних заходів. І це в той час, коли українські політики, базуючись на Конституції України та міжнародних правових актах, декларують сервісну, тобто таку, що надає публічні послуги, роль держави.
Доктор юридичних наук Є.В. Погорелов в своєму дослідженні „Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоретичний аспект)” наголосив на наступній тезі «формування громадянського суспільства потребує розширення сфери приватного права і скорочення публічного».
Для сучасного права у законодавчому вимірі це повинно виразитись у модернізації існуючих кодексів та створенні нових прогресивних кодексів за такою схемою:
виділення з Кодексу України про адміністративні правопорушення «Кодексу України про провадження у справах про публічні проступки»;
трансфер норм із „Кодексу України про адміністративні правопорушення” до існуючих кодексів – Земельного, господарського, Лісового та інших);
кодифікація законодавства в окремих сферах суспільного життя – Медичний, Ветеринарний, Фармацевтичний та інші кодекси;
кодифікація процедурного законодавства;
кодифікація адміністративного законодавства – законодавства про відповідальність державних службовців).
Відповідно, у сучасних реаліях гуманізації українського суспільства законодавство, яке регламентує діяльність органів державної влади, повинно спростити всі процедурні відносини між владою та громадянами, фактично до рівня написання заяви про вирішення того чи іншого питання або отримання певного документа (всі інші документи, дані, процедури або мають бути у компетентних органів, або проводяться без участі заявника).
Також представники органів державної влади повинні втручатись у будь-яку діяльність тільки в тому випадку, якщо вона порушує права та свободи інших громадян, та нести адміністративну відповідальність, якщо їх дії заважають господарській діяльності або порушують права та свободи. Комунікативні кодекси в такому розрізі мають розглядатись як вираження приватного права.
Державно-правовою моделлю будь-якого суспільства, його основним законом є Конституція. Стаття 3 Конституції України закріпила принцип, відповідно до якого людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а головний обов’язок держави – гарантія і забезпечення прав та свобод людини. Однією із складових реформування правової системи держави є проведення адміністративно-правової реформи, що потребує послідовної реалізації як національних законів, так і вимог міжнародно-правових актів.
Доктор юридичних наук Є.В. Погорелов в своєму дослідженні „Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоретичний аспект)” наголосив на наступній тезі «формування громадянського суспільства потребує розширення сфери приватного права і скорочення публічного».
Для сучасного права у законодавчому вимірі це повинно виразитись у модернізації існуючих кодексів та створенні нових прогресивних кодексів за такою схемою:
виділення з Кодексу України про адміністративні правопорушення «Кодексу України про провадження у справах про публічні проступки»;
трансфер норм із „Кодексу України про адміністративні правопорушення” до існуючих кодексів – Земельного, господарського, Лісового та інших);
кодифікація законодавства в окремих сферах суспільного життя – Медичний, Ветеринарний, Фармацевтичний та інші кодекси;
кодифікація процедурного законодавства;
кодифікація адміністративного законодавства – законодавства про відповідальність державних службовців).
Відповідно, у сучасних реаліях гуманізації українського суспільства законодавство, яке регламентує діяльність органів державної влади, повинно спростити всі процедурні відносини між владою та громадянами, фактично до рівня написання заяви про вирішення того чи іншого питання або отримання певного документа (всі інші документи, дані, процедури або мають бути у компетентних органів, або проводяться без участі заявника).
Також представники органів державної влади повинні втручатись у будь-яку діяльність тільки в тому випадку, якщо вона порушує права та свободи інших громадян, та нести адміністративну відповідальність, якщо їх дії заважають господарській діяльності або порушують права та свободи. Комунікативні кодекси в такому розрізі мають розглядатись як вираження приватного права.
Державно-правовою моделлю будь-якого суспільства, його основним законом є Конституція. Стаття 3 Конституції України закріпила принцип, відповідно до якого людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а головний обов’язок держави – гарантія і забезпечення прав та свобод людини. Однією із складових реформування правової системи держави є проведення адміністративно-правової реформи, що потребує послідовної реалізації як національних законів, так і вимог міжнародно-правових актів.
Пєтков Сергій Валерійович - український правознавець. Доктор юридичних наук, професор, лауреат Державної премії України. Спеціаліст в галузі адміністративного права. Працює над розробкою проблем, пов'язаних з адміністративно-правовою реформою в Україні, управлінням в ОВС України, профілактикою злочинності серед неповнолітніх через діяльність молодіжних організацій.
