Холодний душ для України: США і Німеччина почали нове "перезавантаження" з Росією

Чому США і Німеччина пішли на стрімке зближення з Росією і як Україні не втратити свою суб'єктність.

США і Німеччина почали нову "перезавантаження" з Росією. Україна ж повинна має справу з тими країнами, хто готовий грати з нами, а не проти нас.

Здається, Україна програла по всіх фронтах. Про перспективи надання Україні Плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО не хочуть чути ні в Берліні, ні у Вашингтоні. Останній ще й вирішив не надавати Україні додаткових $ 100 млн військової допомоги, тому що небезпека повномасштабного російського вторгнення как-будто минула. А рішення Сполучених Штатів вивести з-під санкцій швейцарську компанію, яка відповідає за будівництво "Північного потоку-2", і її керівника і поготів стало для української влади холодним душем.

Що ж пішло не так? По-перше, в Сполучених Штатах змінився президент. Так, можна багато говорити про потужних державних інститутах, вплив Конгресу, а Джо Байдена називати більш проукраїнським і антиросійським, ніж Дональда Трампа. Однак експерти відзначають, що атмосфера, яка зараз панує в Вашингтоні, дуже нагадує часи президентства Барака Обами, коли рішення по Україні приймалися скоріше через призму Росії.

До цього додалося щире бажання Байдена компенсувати Німеччини завдані Трампом економічні та політичні збитки. Саме тому американська адміністрація вирішила закрити очі на добудову "Північного потоку-2". Однак і Берлін не залишився в боргу.

До такого великого розміну за своєю спиною Україна явно не була готова. Більш того, в української влади навіть не було плану "Б" на випадок саме такого розвитку подій, почавши хаотично наполягати на компенсації. За інформацією джерел ТСН.ua в українських дипломатичних колах, максимум, що обіцяють нам німці, - це 10-річний транзитний контракт, де вони виступлять гарантами, і створення нового інвестиційного фонду з розвитку відновлюваної енергетики (зокрема водневої).

Очевидно, це і стане головним предметом переговорів Зеленського з Меркель за робочою вечерею. Добудову і запуск "Північного потоку-2" вважають мало не доконаним фактом. Навіть "Зелені", його непримиренні критики, кажуть, що можуть перекрити газовий вентиль (тобто вже після введення труби в експлуатацію), якщо Росія зробить щось вкрай погане. Тому не треба сподіватися, що "Зелені" можуть якось вирішити цю ситуацію, навіть в разі перемоги на вересневих виборах в Бундестаг.

Кулуарно німці обіцяють надати Києву власні гарантії об'ємів транзиту на рівні 40 млрд куб. м в рік. Але ми прекрасно розуміємо, навіть якщо німці щось і підпишуть, росіяни це не виконуватимуть, і ці гарантії ризикують стати Будапештом-2 - хорошою папером і не більше.

Що ж робити Україні? Продовжуватиме переконувати німецькі політичні кола, що добудова "Північного потоку-2" - це загроза національній безпеці не тільки України, але і всієї Європи. Так, економічний збиток від запуску труби в експлуатацію може скласти $ 6 млрд (про це ТСН.ua детально писав у статті "Життя після добудови" Північного потоку-2 ": п'ять сценаріїв розвитку подій для України"). А як оцінити безпекові ризики і втрати? Адже газ для Росії - це перш за все зброя і елемент тиску. У Берліні це нарешті повинні зрозуміти.

Можна скільки завгодно ображатися на США і Німеччину, але треба вміти не тільки вимагати, а й пропонувати щось натомість. Наприклад те, що економічно вигідно німецькому бізнесу. Звичайно, у нас немає таких гігантів, як Airbus і Boeing, проте є ГТС і все ще є можливість створення консорціуму (німці, французи й американці готові розглядати такий варіант).

Що стосується Сполучених Штатів, куди Володимир Зеленський збирається в кінці липня - початку серпня, тут все трохи складніше. Байден бачить Україну через призму корупції та Москви. Так, політикою адміністрації Байдена виступає в чомусь інституційна пам'ять часів Обами зайвий раз не провокувати Росію. Саме тому дійсно важливі для України рішення, такі як "заморожування" надання додаткової військової допомоги Україні на $ 100 млн, приймаються через призму реакції Кремля. І, так, дійсно, Байден особисто впевнений, що корупція є прямим безпекових викликом для України нарівні з Росією.

Це може здатися абсурдом, але це правда. У відеозверненні до конференції по реформам в Україні, яка в цьому році відбулася в Вільнюсі, держсекретар США Ентоні Блінкен прямо вказав української влади на п'ять ключових реформ:

По суті, Ентоні Блінкен процитував меморандум України з МВФ. І всі ці реформи потрібніше самій Україні, ніж Сполученим Штатам. Але біда в тому, що адміністрація Байдена пов'язує ці реформи з безпекової допомогою. З одного боку, це повинно стимулювати українську владу реформувати країну швидше і рішучіше. З іншого - чи доречно одному з підписантів Будапештського меморандуму так чинити?

Джерела ТСН.ua в українських дипломатичних колах кажуть, що під час візиту Володимира Зеленського в США Україна дуже розраховує підписати нову безпекове угоду. Драфт документа Київ уже передав до Вашингтона. І ось тут почалося найцікавіше. Точно відомо, що ніяких гарантій безпеки (що США будуть захищати нас в разі повномасштабного наступу Росії) там не буде. Та й інші пункти, які стосуються конкретної військової допомоги (зброї), американці теж істотно підчищають.

На цьому тижні стане відома точна дата візиту Зеленського в Білий дім. Якщо український президент не візьме з собою успішні кейси початих реформ, Київ ризикує потрапити в пастку, коли адміністрація Байдена вмиє руки, віддавши український кейс європейцям, мовляв, це ж в Європі йде війна, ось і вирішуйте.

Німці з французами ніколи особливо і не приховували бажання налагодити відносини з Росією за рахунок інтересів України. Українські переговорники, залучені в мінський переговорний процес, розповіли ТСН.ua, що в Берліні і Парижі своєю заслугою вважають вже той факт, що не стало гірше, і Росія не пішла далі. Ніхто вже не приховує, що нормандський формат швидше "мертвий", ніж "живий". Ангела Меркель і Еммануель Макрон навіть не мають наміру відвідати установчий саміт Кримської платформи 23 серпня в Києві, щоб зайвий раз не дратувати Москву.

Що ж це, як не «перезавантаження-2: 0"? Адже Джо Байден своїми ж власними руками відкрив цей ящик Пандори, зустрівшись з Володимиром Путіним в Женеві. Деякі українські дипломати і політики в розмові з ТСН.ua прямо на це вказували.

Міністр закордонних справ України 2014-2019 рр. Павло Клімкін поки бачить повернення до спроби партнерства європейського і євразійського спілок: у Росії і ЄС абсолютно з різних причин існує прагнення подивитися, чи буде це працювати якимось противагою США і Китаю. Повернення до таких думок дійсно є, але це не говорить про класичну "перезавантаження".

На думку надзвичайного і повноважного посла України Валерія Чалого, Україні потрібно грати з тими, хто готовий грати з нами. Суб'єктність купується, а не очікується. Наприклад, розвивати більш тісну співпрацю з Великобританією, яка проходженням свого есмінця Defender біля берегів Криму дала Росії по зубах. А не бігати по державним китайським телеканалам, заявляючи, що Україна буде переймати досвід комуністичного Китаю, далекого від демократії і прав і свобод громадян.