Скандальні заяви Арахамії: що стоїть за висловлюваннями "слуги народу"

Експерти вважають, що подібні заяви глави фракції "Слуга народу" можуть негативно позначитися як на іміджі нашої держави, так і на відносинах із Заходом

Глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія відзначився низкою резонансних заяв. Так, на його думку, Україні не варто відмовлятися від ядерної зброї в обмін на Будапештський меморандум: з нею по-іншому говорили б, вона могла б шантажувати весь світ, щоб отримувати гроші на обслуговування ядерного потенціалу.

Він також вважає , що, щонайменше, непублічна частина майбутньої зустрічі президента Володимира Зеленського з американським лідером Джо Байденом "пройде на підвищених тонах" через те, що США і Німеччина узгодили завершення будівництва і запуск російського газопроводу Північний потік-2.

Експерти оцінили для видання "Коментарі" подібні висловлювання і розповіли, наскільки вони доречні в ракурсі наміченого на рівно за місяць візиту Зеленського до США, добре чи погано, що представники правлячої партії в Україні стали не боятися критикувати колективний Захід.

Наслідки можуть бути дуже несприятливі, причому не тільки для самого Арахамії, а для всіх двосторонніх відносин

Народний депутат України VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов вбачає в заявах Арахамії два аспекти. Один стосується змісту, інший — форми і тональності. "Форма обрана занадто далека від дипломатичної мови. Американські уповноважені органи, звичайно, включили дослівні цитати в свій моніторинг. І наслідки можуть бути вельми несприятливі, причому не тільки для самого Арахамії, а для всіх двосторонніх відносин", — прогнозує Ігор Попов.

Що стосується оцінки відмови від ядерної зброї, то багато експертів також оцінюють те рішення як занадто невигідне. Отримані гарантії безпеки України, зафіксовані в Будапештському меморандумі, виявилися фікцією, що можна було прогнозувати вже в момент підписання. Але час назад не повернути, і ця історія повинна стати уроком для України, як потрібно вести переговори, вважає Ігор Попов.

"Нинішній етап відносин України і колективного Заходу також часто порівнюють з обміном територій на намисто. Незважаючи на всю риторику про підтримку позиції України, останнім часом приймалися рішення, які суперечать нашим інтересам. Це стосується і відмови від санкцій щого "Північного потоку-2", і відмови від надання ПДЧ в НАТО.

Переговори з МВФ звелися до списків кадрових побажань, хоча нові кредитні транші кожен раз відкладаються.

Українська влада виконала ряд рекомендацій щодо моделі ринку землі, щодо реформування судової системи, проведені кадрові чистки в СБУ і Генштабі. Після цього українська делегація може порушити питання про конкретні рішення і програми з боку партнерів", — упевнений експерт.

На його думку, тут саме Зеленський як несистемний політик може поставити на переговорах незручні питання, які соромилися ставити його попередники. "Але словесні форми доведеться обирати більш дипломатичні, ніж вживав лідер фракції правлячої партії, — зазначає Ігор Попов.

— Будемо сподіватися, що в кінцевому підсумку це призведе до прагматизації зовнішньої політики України, і обидві сторони переговорів почнуть називати речі своїми іменами".

Для міжнародних партнерів наша країна після таких заяв може виглядати як "мавпа з гранатою", яка потенційно хотіла б домовлятися за допомогою сили

Експерт Українського інституту політики Єва Антоненко звертає увагу, що українська дипломатія постмайданного періоду періодично характеризується крайньою недипломатичністю, що приводить до погіршення відносин України з іншими країнами. "Наприклад, з Вірменією після підтримки нашим МЗС Азербайджану в питанні Карабаху і через небажання визнавати геноцид вірмен; з Білоруссю ще до післявиборних подій, коли Україна просто приєдналася до європейських санкцій проти тоді дружньої країни; з Сербією шляхом критики сербської влади в 2017 р, в тому числі за небажання залучати солдат до кримінальної відповідальності за участь в бойових діях на Донбасі і так далі, — перераховує експерт.

— Регулярно виникають дипломатичні конфлікти з Польщею та Ізраїлем через факельні ходи на честь Бандери. А через порушення прав мовних меншин вже давно загострилися відносини з Угорщиною".

Єва Антоненко акцентує, що українська дипломатія зараз періодично полягає в дружбі з одними країнами проти інших країн. І заяви про розворот України до Китаю через небажання США протистояти запуску ПП-2 — продовження тенденції, впевнена вона.

"Скандальні заяви Арахамії також є частиною недипломатичної української дипломатії, яка на міжнародному рівні не може сприйматися інакше, ніж як ознака непрофесіоналізму, — вважає експерт.

— У ракурсі наміченого на 30 серпня візиту президента Зеленського до США подібні висловлювання можуть навіть призвести до відкладання заходу на більш пізній термін або зробити його виключно номінальним".

У питанні прийняття рішень щодо газопроводу Україна не є суб'єктом переговорів, і, за інформацією видання Politico, адміністрація президента Байдена взагалі закликала українську владу утриматися від критики угоди з Німеччиною щодо нього. Тому "підвищені тони" на зустрічі з Байденом з боку України жодного результату, крім охолодження міждержавних відносин, не принесуть, впевнена Єва Антоненко. Як і загрози розвороту до Китаю. "І українська влада не може цього не розуміти, — зазначає експерт.

— З цих причин з більшою ймовірністю заяви Арахамія спрямовані на внутрішнього українського споживача. Швидше за все, очікується, що українці сильніше будуть підтримувати Зеленського, який може говорити на підвищених тонах з президентом США, ніж Зеленського, який не зміг добитися зупинки будівництва газопроводу або реальних компенсацій і просто прийняв ситуацію.

При цьому, з огляду на, що зустрічі з Байденом домагався саме Зеленський, малоймовірно, що "підвищені тони" дійсно прозвучать з його боку".

Що ж стосується заяв Арахамії про можливість "шантажувати весь світ, щоб отримувати гроші на обслуговування ядерного потенціалу" і припущення, що "з ядерної Україні говорили б по-іншому", — це знову-таки прояв недипломатичної дипломатії, вважає Єва Антоненко.

Вона пояснює: "Для міжнародних партнерів наша країна після таких заяв може виглядати як "мавпа з гранатою", яка потенційно хотіла б домовлятися за допомогою сили. Зупиняє ж її тільки відсутність реальної сили. І це створює образ України як вкрай ненадійного і непередбачуваного партнера.

До слова, шлейф партнерської ненадійності тягнеться за Україною ще з часів газового конфлікту 2008-2009 рр., коли були припинені поставки газу в Європу, і Німеччина підтримала будівництво ПП-2 частково і через це.

Крім того, шляхом актуалізації теми втраченого ядерного статусу України, думку якої на Заході не враховують нібито з цієї причини, влада намагається списати все на "попередників", зміщуючи таким чином акценти від власної великої політичної невдачі".

Заяву про ядерний статус Арахамія зробив не на порожньому місці, підкреслює експерт. У червні 2021 року оприлюднили результати соцопитування, згідно з яким 57% українців підтримали повернення Україні ядерного статусу (в жовтні 2014 го таких було 49,3%).

Ймовірно, в Офісі президента вважають, що так вийде ще й підвищити свої рейтинги всередині країни, резюмує Єва Антоненко.

За матеріалами: Comments.ua
Добавлено: 30-07-2021, 09:15
0

Похожие публикации


Добавить комментарий

Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

Наверх