Парк Глоби. Блиск та злидні визитівки Дніпра

Парк було засновано ще до 1807 року. Він є колишнім займищем запорожця Лазаря Глоби, на околиці тодішньої Половиці – слободи, на місця якої було збудовано центральну частину Катеринослава – серце сучасного Дніпра.  Лазарь Глоба перебрався в цю містину після продажу Григорію Потьомкіну свого саду на горі, де зараз знаходиться Потьомкінський палац й парк Шевченка.

Після виходу у відставку (1743) оселився на правому березі Дніпра (у межах сучасного Дніпра) і посадив три сади: на Монастирському острові, на березі Дніпра напроти цього острова і внизу при слободі Половиця. Облаштував на Дніпрі 4 млини. Мав ткацьку майстерню у Новому Кодаку.

Справжньою любов'ю стало для відставного осавула розведення садів, які він збільшував до самого початку будівництва Катеринослава.

Після продажу Потьомкіну саду й пшеничного поля на схилі пагорбу, що були згодом подаровані дворянському зібранню і де нині знаходиться парк імені Тараса Шевченка, перебрався з гори вниз, де залишився жити при слободі Мостині, у посаджений ним самим сад (нині парк імені Лазаря Глоби).

В Половиці Глоба жив, «розвiвші дивовижний сад, помер там же у глібокiй старостi й похований у саду». Прожив понад сто років і був похований у своєму саду.

17 вересня 1972 року йому встановили пам'ятник  у парку його імені.

---------------------------------------------------

В 1795 р спадкоємці Глоби продали всю ділянку найбільшому підприємству Катеринослава - полотняною фабриці. Згодом фруктовий сад прийшов в запустіння, пам'ятник зник, загубилася і могила». Подальша доля саду пов'язана з ім'ям німця Адама Гуммеля. Приїхавши до Катеринослава, він став головним садівником вже не просто плодового, а Катеринославського казенного ботанічного саду: працював з 1807 року до середини 1840-х рр. За цей час сад два рази фігурував в указах імператору: його підпорядковували центральній владі, потім виводили з підпорядкування. В решті решт міська влада згодом облаштувала його у «Міський сад». Тут був викопаний став й спущена вода з Озерки.

У тридцяті роки минулого сторіччя парк змінив кілька назв. Радянська влада більшовиків спочатку дала йому назву «Сад фізкультурників», потім «Центральний парк культури і відпочинку імені Хотаєвича». Але після арешту та розстрілу в 1937 р. 1-го секретаря Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У Менделя Хотаєвича місцевий культ особистості скінчився. Сад було названо на честь льотчика Валерія Чкалова. Ім'ям Лазаря Глоби його назвали лише в 1993 р.

В радянські роки багато було зроблено для його благоустрою. Деякі елементи стали міфами, деякі визначають обличчя парку до цього часу. Наприклад,  споруджуючи фонтан на озері, будівельники на «пагорбі» з каменів встановили статую Самсона, що розриває пащу лева. До середини 1970-х вона була знаковою фігурою, а потім зникла в невідомому напрямку.

Давайте прогуляємось територіює парку. 

У 1930-ті роки за  рекордно короткі терміни в парку  була збудована перша дитяча залізниця в Україні та друга в СРСР. Залізна дорога охопила кільцем всю територію парку, довжина її 2 кілометри. Дорога була дуже популярна, її використовували як для відпочинку, так і для реклами професії залізничника. Саме тут школярі з 6-го по 10-ті класи могли придбати перші навички професій машиніста, провідника та диспетчера. Ця можливість, на щастя, зберігається до сьогодні.

Літній театр -  родзинка всього парку. Його зображують на сувенірах. Жителі Дніпра вважають що театр – це візитна картка парку. Будівлю  побудували в 1978-му році на штучному ставку. Їй надали форму гігантської мушлі, тому споруда і має назву «Мушля».

Зараз в ставку біля театру плавають лебеді та качки, люди катаються на катамаранах  та на надувних човнах. Площа біля театру – місце проведення різноманітних фестивалів, концертів, конкурсів, виставок та акцій.

На площі парку розташована велика кількість зон для відпочинку з дітьми : атракціони, три контактні зоопарки, картинги, кафе, в якому можна перепочити та підкріпитися.

У наші дні паркова «перлина», незважаючи на всі намагання, приходить до того стану зубожіння благоустрою, коли наче все й непогано, чисто, очі не муляє, але викликає сором за «неблагородне старіння». Ставок не чистили з 1949 року, і пішохідний міст знаходиться в аварійному стані. Містяни вимагали і вимагають від влади оновлення парку. В мерії  не раз змінювали підхід до реконструкції. Але  з  бюджету міста  вже виділено кошти на його реконструкцію. Буде повне відновлення всіх пам’яток, і за певний час всі охочі зможуть прогулятися оновленим та сучасним парком.