Запорізький журналіст розповів, як отримав по ребрах від правоохоронців

Близько години тому потрапив під силову зачистку Запоріжжя підрозділами міліції. Вийшов з дружиною і групою колег з маршрутного таксі, що зупинилося на перехресті проспекту Леніна і вулиці Новицького - проспект від Новицького в бік Фестивльної був перегороджений, по ньому з боку площі фестивльної рухалася колона міліціонерів з щитами і кийками.

Ми зупинлися на іншому боці вулиці, маючи намір перейти на інший бік і продовжити йти далі пішки. Міліціонери почали грюкати кийками по щитах і кричати нам, щоб ми забиралися звідтам і не провокували їх. На питання в чому полягає провокація і що відбувається почули нецензурну лайку і погрози.

Ми почали спокійно відходити назад, але в цей час міліціонери почали бігти до нас. Наздогнавши мене один з них в грубій формі наказав мені лягти на землю і вдарив кийком по коліну. Після того, як я впав, він і ще декілька міліціонерів били мене кийками по нирках і голові. Я спробував захистити тіло рукою, внаслідок чого міцно дістав ще й по ліктевому суглобові. В цей час інші міліціонери кийками почали розганяти нашу групку, б'ючи кийками дівчат і кидаючи їх на землю.

Один з міліціонерів проходивши повз мене допоміг мені піднятися, і вони погнали нас по проспекту в бік універмага "Україна", підштовхуючи ударами в спину. На всі спроби з'ясувати в них що відбувається і показати журналістські посвідчення міліцонери нічого не відповідали, відмовлялися показувати свої посвідчення, причин зачистки не пояснювали.

В якийсь момент вони вирішили, що ми рухаємося надто повільно, і почали затягувати нас в підворотню, куди перед тим зайшли декілька з них. Дівчатам вдалося пройти вперед, а мене схопили за одяг і стали силоміць тягнути в бік арки. Я вчепився в холодильник біля кінотератру ім. Довженко і став кликати на допомогу, наші повернулися і почали на них кричати, внаслідок чого менти припинили бити кийками по моїх руках і відривати їх від опори.

Нас продовжили виштовхувати далі проспектом. Вони били нас кийками в спину і кричали, щоб ми йшли додому. "Ми журналісти! Що відбувається?! Це комендантська година?!" - кричали ми. "Да, блять, это военное положение!", - звучало у відповідь. Зрештою, один з більш-менш адекватних ментів (ймовірно, той самий, що допоміг мені піднятися з землі) порівнявся зі мною і настійливо порекомендував зайти в підворотню "бодай на 5 хвилин".

"Пожалуйста! Пожалуйста, зайдите в подворотню! Пожалуйста! На пять минут", - неголосно вмовляв він. Частина нашої групки зайшла в підворітню, частину вони погнали далі. Далі виходити на проспект нам заборонили, погрожуючи розправою. Тимчасом до нашої арки загнали ще декілька чоловік.

Ми зідзвонилися з колегами, яких загубили під час зачистки і разом з людьми почали відходити дворами в бік універмагу. До транспорту дісталися без проигод. Це факти, всі емоції потім.
Добавлено: 27-01-2014, 00:22
0

Похожие публикации


Добавить комментарий

Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

Наверх