Бойцов с травмированой психикой вместо лечения отправляют на фронт

Pause

Волонтери розробили програму реабілітації військових, які повернулися з полону. Чому цього не робить держава та що пропонує армійцям замість допомоги? 

За їхніми посмішками - тяжкі спогади про пережите. Все, що зараз треба - хоча б трохи відволіктися. У боях під Степанівкою минулого літа загинув ледь не цілий батальйон 30-ї бригади. Віталію пощастило - він вижив. Однак - прокинувся вже у полоні.

"Хотіли, щоб я сказав, що я як командир танка давав приказ вбивати мирних жителів Донбасу. Відкривати вогонь з танка. Стояв на правді. Я краще с глузду з'їду, ніж скажу, що по мирним жителям стріляв", - говорить Віталій.

Він не збожеволів, але був на межі.

"В мене пост-травматичний стресовий розлад і мені треба ця допомога. Під наглядом я повинен бути психіатра", - говорить боєць.

Максим після фронту півтора місяця провів у психіатричній лікарні - дружина відправила. Після того у санаторій. Але туди потрапляють одиниці.

"У Хмільнику я був - наполовину порожній санаторій. Відпочивають пенсіонери. АТОшників я нарахував там аж цілих 12. Тобто держава не зацікавлена", - говорить Максим, боєць 72 бригади.

В Україні не існує державної програми, яка б вирішувала питання реабілітації військових. Системно цією проблемою не займається ані Міноборони, ані будь-яке інше відомство. Долею бійців переймаються найбільше - волонтери.

Віталіна та її друзі вже допомогли сотням армійців повернутися до нормального життя. Свій проект назвали "Творча Криївка". Лікують катанням верхи, музикою, малюванням. Все це - у Карпатах.

Вісімдесят відсотків бійців, які побували в полоні, потребують психологічної реабілітації, вважає волонтер Василь. Він і сам пережив полон, тепер витягує звідти інших.

"Потрібна реабілітація. Причому досить термінова. Потрібна робота психологів. Професіоналів ось в цій частині. Бо тут медикаментозні засоби не підходять", - говорить Василь Будік, волонтер.

Проте замість реабілітації бійці отримують - нові повістки. Ось і Віталія командування бригади кличе назад на фронт.

"Сказали, що я придатен. Місяц таблеточки попити і все розсосеться. Я тепер ходжу на службу в Новоград Волинське", - говорить Віталій.

Цього року Україна отримає 50 тисяч демобілізованих. Сотні, коли не тисячі з них - потребують реабілітації. Якщо цю проблему не помічати й надалі, то Афганський синдром може здатися дрібницею.

По материалам: Подробности
Добавлено: 30-06-2015, 13:00
0

Похожие публикации


Добавить комментарий

Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

Наверх