Сплеск бездумного самолікування коронавірусу в Україні — чим це загрожує?

У розпал пандемії українці, не радячись із лікарями, масово приймають антибіотики й інші ліки. Коли COVID-19 піде, таке самолікування обернеться сплеском захворювань, які раніше медикам вдавалося контролювати.

36-річний киянин Дмитро Литвин зізнається, що приймає антибіотики без призначення лікаря. Робить це він під час застуди — столичний мешканець не хоче втрачати тиждень на одужання і приймає сумамед, який, на його переконання, допомагає стати на ноги за три дні. «Якщо раптом в Україні заборонять продавати антибіотики без рецепта, то я сприйму це вкрай негативно», — каже Литвин.

Думку киянина поділяють десятки тисяч його співвітчизників. Особливо це стало помітно протягом коронавірусного року, коли багато українців сприймають будь-які симптоми застуди як прояв COVID-19. Унаслідок, споживання деяких антибіотиків, за даними Міністерства охорони здоров’я, протягом 2020-го зросло в 40 разів. За оцінками деяких соціологів, якщо з’являються симптоми грипу або інших простудних захворювань трохи більше як половина співвітчизників, тобто приблизно 20 млн людей, розпочинають лікування самостійно.

«Навіть якщо форма захворювання була легкою, і можна було б нічого особливого не робити, люди так накручують себе, що починають про всяк випадок лікуватися вдома більш посилено, ніж це потрібно», — каже інфекціоніст Євген Дубровський, який лікує від COVID-19 пацієнтів у київській лікарні № 4. Мовляв, люди схильні до паніки, тому приймають усе підряд або намагаються знайти альтернативу традиційній медицині.

Водночас, за даними Державного фармакологічного центру МОЗ, найпоширенішими негативними наслідками самолікування є: алергічні реакції (84,3%), набряк Квінке (21,5%), анафілактична реакція (5,2%), ураження центральної нервової (4,2%) і травної (3,1%) систем. Трапляються і серйозніші наслідки, аж до онкології.

Але річ не тільки у здоров'ї окремих людей. Одним із найзначущіших наслідків самолікування експерти називають масовий прояв стійкості хвороботворних бактерій до антибіотиків. За даними британського уряду, щорічно у світі від цього помирає понад 700 тис. людей.

«Проблема самолікування набагато більша, ніж ми її собі уявляємо», — запевняє Дубровський.

Самовільне вживання антибіотиків в Україні б'є рекорди: на тлі пандемії продажі одного з найпоширеніших із них — цефтріаксону — за 11 місяців зросли, за даними порталу Аптека.ua, на 220%, а ще одного — азитроміцину — майже на 400%. Однак справжній ажіотажний попит серед покупців викликав надропарин (фраксипарин), згаданий у протоколі протидії ураженню легень — його стали купувати у 3000% частіше, ніж на початку 2020-го.

Головний санлікар Віктор Ляшко також відзначає тенденцію значного зростання продажів антибактеріальних препаратів в аптеках і збільшення частоти їх використання у лікарнях. За його словами, пацієнти з COVID-19 нині отримують антибіотики не тільки у стаціонарах, а й під час лікування вдома.

За даними центру Національного інституту охорони здоров’я США, в деяких випадках під час надходження у лікарні пацієнтам із коронавірусом призначали антибіотики, щоб запобігти розвитку супутніх бактеріальних інфекцій. Ідеться про позалікарняну пневмонію, інфекцію кровотоку і сечовивідні шляхи — за останніми дослідженнями, 50% померлих COVID-пацієнтів мали такі ускладнення. Дізнавшись про це, люди й самі кинулися скуповувати антибіотики.

«Призначення антибактеріальної терапії для пацієнтів із COVID-19 виправдано тільки за наявності ознак бактеріальної інфекції. А встановлення цих ознак — прерогатива лікаря. Тому тут не мають працювати поради сусідки, знайомого або соціальних мереж на тему того, що за схожих симптомів допоміг той чи інший антибіотик», — каже Ляшко.

«Стійкість до антимікробних препаратів є однією з найсерйозніших загроз для громадського здоров’я», — Віктор Ляшко, головний санітарний лікар

Дубровський уточнює: всі важкі пацієнти їхнього відділення намагалися якимось чином самовилікуватися. Найобурливіший випадок, за словами інфекціоніста, стався з жінкою, яка, маючи коронавірус, приймала ліки сама, періодично консультуючись телефоном із лікарями онлайн-служб. За два тижні такого «лікування» її стан настільки погіршився, що пацієнтка померла через кілька годин після того, як її привезли у відділення.

У практиці терапевта Михайла Ценоша з Рівного було безліч історій самолікування, і щоразу він був вражений безпечністю людей.

Він згадує, що деякі його пацієнти примудрялися лікувати застуду й інші інфекційні захворювання народними засобами або гомеопатією. Внаслідок цього перетворювали простий бронхіт на складне запалення легенів, а цистит — у пієлонефрит.

А один із пацієнтів Ценоша вирішив за книгою — сумішшю часнику й меду — за два тижні «почистити» судини. Після чого у цього хворого стало «тиснути в серці». «Привезла його швидка до мене. На кардіограмі й аналізах — інфаркт. Благо, допомогу надали вчасно, і він не помер», — розповідає терапевт.

Але не завжди подібних пацієнтів удається врятувати. За словами Ценоша, в його практиці зустрічалися люди, які намагалися лікувати онкологічні захворювання содою. Через віру в дієвість подібних «процедур» навіть нескладні випадки закінчувалися смертю. «Не знаю, який безсовісний дурень вигадав казку, що „онкологія боїться лужного середовища, пийте соду — і ракові клітини помруть“. Але на його совісті дуже багато життів», — каже рівненський терапевт.

Лікарка Оксана Коваль протягом декількох років займалася діагностикою захворювань молочної залози в Київському обласному онкодиспансері. І неодноразово помічала, що частина пацієнтів схильна займатися самолікуванням, для чого використовують найхимерніші способи терапії. «Починаючи від прикладання листя капусти з медом до ураженої пухлиною залози до пиття перекису водню, — розповідає вона. — Це все призводило лише до втрати дорогоцінного часу і прогресування хвороби». Коваль додає, що одного разу жінка, яка долікувалася у такий спосіб, прийшла на обстеження вже із зовнішнім розпадом тканин. «Насправді це дуже страшні речі, але такі наші реалії», — додає лікарка.

БОЖЕВІЛЛЯ САМОЛІКУВАННЯ: 

Гінекологиня Вікторія Бутко теж стикалася з самолікуванням. Вона вважає, що в подібних випадках величезний уплив на людей має реклама. У промо-кампаніях, наприклад, звучать заклики користуватися препаратами для лікування грибкової вагінальної інфекції або свічками. Водночас, як уточнює Бутко, ігнорується необхідність виявлення збудника хвороби. Зрештою «стирається» клінічна картина того, що відбувається, й інфекція переходить у хронічну стадію.

Свою негативну лепту у всеукраїнську пристрасть до самолікування вносять і працівники аптек. Вони, за словами Бутко, з радістю радять «якісь свічки» або «щось від циститу». Після вживання таких ліків у організмі пацієнтів з’являється нечутлива до певних препаратів флора, через що можуть виникнути проблеми з лікуванням дійсно серйозних інфекцій, що передаються статевим шляхом. «Здавалося б, просте самолікування, — каже гінекологиня. — А вже стільки життів покалічено».

Опитані НВ медики впевнені, що наймасштабніша проблема, яку несе в собі самолікування, — стійкість, яка зрештою виробляється до антибіотиків.

«Стійкість до антимікробних препаратів є однією з найсерйозніших загроз для громадського здоров’я, вона негативно впливає також і на результати лікування інфекційних хвороб, — пояснює Віктор Ляшко. — Для мене як для лікаря ця загроза стоїть поруч з антивакцинальними настроями, які в тандемі зводять нанівець чимало досягнень охорони здоров’я та медицини загалом».

За деякими прогнозами, через 10−15 років людство знову потрапить у ситуацію, яка була в допеніцилінову епоху, коли бактеріальні інфекції лікувати було нічим. І станеться сплеск захворювань, з якими ще недавно більш-менш успішно боролися.

БЕЗТУРБОТНІ ПАЦІЄНТИ: Лікар Михайло Ценош із Рівного бачив у своїй практиці всяке, зокрема й людей, які два тижні «чистили судини» сумішшю часнику й меду, заробляючи собі інфаркт 

Проблема торкнеться не тільки України. Минулорічне опитування Європейського бюро ВООЗ засвідчило: 64% його респондентів вважали, що застуду і грип можна лікувати антибіотиками, і так і вчиняли.

Водночас вже у 2018 році ВООЗ зафіксувала на планеті приблизно 0,5 млн нових випадків туберкульозу, стійкого до рифампіцину — антибіотика, яким зазвичай лікують цю хворобу.

Й ось така стійкість прогресуватиме. Що загрожує глобальною епідемією туберкульозу, вважає Олександр Куклишин, голова відділу ліцензування виробництва лікарських засобів вітчизняної Держслужби ліків і контролю за наркотиками.

«Пацієнти мають увімкнути голову, припинити панікувати і слідувати якимось незрозумілим порадам і підказкам із соцмереж», — Євген Дубровський, столичний інфекціоніст

І це за тієї умови, що на Заході, на відміну від України, обережно ставляться до реклами медпрепаратів, боячись нашкодити хворим. «У міжнародній практиці фармацевтичні компанії просувають медикаменти винятково серед працівників охорони здоров’я з метою інформування, рекомендації до застосування. І відбувається це тільки на закритих заходах, скажімо, на медичних конференціях. Нам це потрібно перейняти», — каже Куклишин.

Журналістка Олена Бабакова, яка мешкає у Польщі, розповідає, що антибіотик без рецепта в цій країні не купиш. Але поляки схильні до ірраціональної віри у вітаміни і біодобавки. Вони просто не хочуть потрапляти на прийом до лікарів: якщо немає приватної страховки (коштує 50 євро) або держстраховки (10% від зарплати), то чергу до деяких фахівців треба займати за три-чотири місяці. «Ось народ і їсть непомірно біодобавки від усього і проти всього, вітаміни тощо. COVID це все посилив», — каже Бабакова.

Столичний інфекціоніст Євген Дубровський вважає, що нинішнє українське захоплення самолікуванням — теж наслідок коронавірусу і накручуваної через ЗМІ та різних блогерів паніки. І якщо раніше співвітчизники високу температуру під час грипу вважали за норму, то тепер поспішають почати її «лікувати» антибіотиками і гормонами якомога раніше.

Люди, за словами інфекціоніста, раптом забули, що температура — це захист, неспецифічна «перша лінія» імунної відповіді, щоб вірус не розмножувався безконтрольно. «Пацієнти мають увімкнути голову, припинити панікувати і слідувати якимось незрозумілим порадам і підказкам із соцмереж, — упевнений Дубровський. — Їм варто прагнути до того, аби потрапити на лікування до реального, кваліфікованого лікаря».

За матеріалами: НВ