Масниця: зустріч пір року та святкування відродження

Карнавал і боротьба пір року: що треба знати про Масницю

Останній тиждень перед Великим постом, коли ще можна вживати скоромну їжу. Цей період відомий у народі під різними назвами - Масниця, Масляниця, Сиропуст, Масляна, Колодій, Сиропусний тиждень, Бабське свято тощо. Християнська церква додавала Масницю у свій релігійний календар, проте воно так і не набуло християнського змісту. Адже, немає потужного християнського свята, яке "перекриває" стародавні традиції, як це сталося, приміром, з зимовим сонцестоянням та Різдвом, весняним рівноденням та Великоднем. 

Езотерикиня та дослідниця звичаїв Олена Кузьмич вирішила розповісти, що ж насправді приховує Масниця.

В основі будь-якого свята - чи то релігійного, чи то народного, захований певний зміст. Попри те, що на українських землях християнство стало панівною релігією, а народні традиції змішалися з церковними звичаями, в обрядах, які своїм корінням сягають далеких часів, все ще можна спостерігати давню ритуалістику. 

Що буде, якщо не відзначати свята? "Нічого", - скажете ви. Проте, це не так, саме через свята, звичаї та традиції, обряди та ритуали, ми продовжуємо зберігати зв'язок зі своєю культурною та національною ідентичністю. А от раніше все було інакше: кожна ритуальна дія мала представляти своєрідний відгук на ситуацію у космосі, бо, згідно з магічними постулатами подібне приваблює подібне. Тому ритуал потрібний для того, щоб не просто "задобрити" сили чи богів, але й допомогти самій природі оновлюватися, аби один сезон змінював інший, а колесо року - крутилося вічно. 

В основі Масниці лежать згадки про хліборобський культ. Зауважимо, що землеробський культ - це переважно поклоніння тим факторам природи, які впливають на врожай. У цій системі з повагою ставляться до землеробських духів у якості головних та спостерігається керівна роль жінки в релігії. 

Простежимо разом шлях духу зерна в українській традиції. Зерно збирають влітку, залишаючи на полі останній сніп, який прикрашають квітами та стрічками. Пізніше його урочисто супроводжують до села в оточенні молодих дівчат з піснями та відповідними обрядодійствами. Фактично за кілька місяців цей сніп знову з'являється в українській хаті, проте, уже у вигляді дідуха, що нагадує не лише про землеробський культ, але й про культ предків. 

Перший або останній сніп, або інша частина врожаю має особливе значення в більшості хліборобських культур не лише Європи, але й інших частин світу. За версією відомого дослідника Джеймса Джорджа Фрейзера, дідух символізує дух врожаю, який завдяки збереженню снопа та особливим ритуалам, пов'язаним з його знищенням, переноситься від минулого врожаю до наступного.

Пізніше зерно з дідуха стане першим зерном, яким будуть засівати поля навесні, потім воно проросте і його зберуть наприкінці літа. Так коловорот духу зерна буде вічним, пропри століття і технічну революцію, звісно, якщо ці ритуали не будуть забуті. 

Тому спалювання солом'яної ляльки чи опудала є цілком логічним відгалуженням цього культу.

Ще одним архаїчним обрядом української Масниці є поховання Колодія, відоме у кількох локальних варіантах. В його основі - розігрування народження та поховання дерев’яної ляльки – колодки, що уособлювало знищення образу зими. 

Ритуальним уособленням свята Масниці є вареники. Вони є духом зерна, який втілюється у ритуальній їжі. А символічне значення ритуалу наїдатися перед постом у народній свідомості мало забезпечити добробут, достаток і багатство. Тому неодмінним атрибутом святкування і найважливішою стравою є вареники з сиром, щедро политі маслом та сметаною. 

Сучасники прагнуть, щоб свята відзначалися чітко і згідно з календарем, проте, у давнину, коли зібрали врожай, тоді й відбувалося свято врожаю. Тому і не дивно, що перші ритуальні дії, які свідчать про зустріч зими та весни, розпочинаються ще у лютому під час Стрітення та схожих на нього свят у світі. Тому Масниця фактично є архаїчним святом закінчення зими та початку весни, яке відоме майже всім європейським народам, хоча й із різними назвами. У цей період також починається новий цикл залицянь і любощів, пошук пари з метою продовження роду.

З погляду християнства, це - останній напередодні Великого посту тиждень, коли можна було справляти весілля.

Подекуди в Україні цей тиждень також називали Бабським тижнем або просто Бабським. Протягом цих семи днів чоловікам належало слухатися жінок. Жінки у цьому випадку виступають своєрідним уособленням того, про що йшлося вище - жіночої ролі у землеробському культі. 

Звичаї передбачали на Масницю дівчатам і неодруженим хлопцям прив'язувати дерев'яну колоду на знак засудження за те, що вони не одружилися в належний час. Мовляв, так старші жінки жартома «карають» тих молодих парубків, які протягом року не знайшли собі пари. Цю "відзнаку" парубок повинен був волочити за собою, поки не дасть відкупного, тобто не пригостить жінок. Дівчатам також в'язали Колодку, але тільки парубкам, і вже не до ноги, а до лівої руки. Парубки повинні платити дівчатам викуп за Колодку грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою. Тому цей тиждень перед постом перед Великоднем ще називається Колодієм. 

Важливим атрибутом святкувань Масниці є карнавал. Навіть венеційський карнавал з балами та масками та оголені танці з пір'ям у Ріо-де-Жанейро, які цьогоріч скасували через пандемію коронавірусу, це все та ж Масниця, просто у іншому "вбранні". Цікаво, що слово “карнавал” походить від латинського carnem vale – "м’ясо прощай", що вказує на останній період поїдання м'яса. З погляду аграрної логіки, йдеться не лише про наближення Великого посту, а й про період, коли всі запаси м'яса уже практично з'їдені протягом суворої зими, тому настає час нової весни. 

Період між зимою і весною виражається у карнавальні свободи, коли всі стають рівними й ховаються під масками або переодягаються. Ця традиція сходить до давніх римських Сатурналіїв, коли рабам на святі врожаю дозволяли сидіти поряд із патриціями. На популярність карнавалів у всьому світі вплинуло декілька факторів. Вони давали можливість людям відпочити, забувши про повсякденні трудові будні. У ранній період вони були своєрідним протестом проти церковно-королівської влади та її офіційної культури. На карнавалах люди могли забути про обмеження і заборони, що були у повсякденному житті, і задовольнити більшість своїх фізіологічних і духовних потреб. 

Таким чином у Масниці вдало поєдналися землеробський культ, свято відродження природи та карнавальна культура.

За матеріалами: ТСН