Украинская молодежь не протестует, а эмигрирует
"Мій досвід показує, що роботу можна знайти або тоді, коли у тебе вже є досвід, і ти можеш показати конкретні проекти, над якими працював. Бо коли я шукала роботу раніше, я не отримувала жодного дзвінка у відповідь, а тепер відгукуються люди, із якими напряму я навіть не спілкувалася.
Тому особисто я не хочу їхати з України, мені тут цікаво, я вважаю, що тут можна втілювати цікаві проекти, я бачу перспективи. Найцікавіше, що коли тепер мені потрібні люди і я намагаюся залучити до якогось проекту когось із студентів свого ВУЗу, досить часто вони відмовляються. Тобто, я вважаю, що можливості є, було би бажання. Хоча у мене, дійсно, є багато друзів, які або навчаються за кордоном, або вже емігрували, або збираються це робити".
Ганна, 30 років, після завершення вищої освіти одразу знайшла роботу за фахом в аналітичному центрі, а потім і у приватній компанії, бо, як вона каже, випускники її ВУЗу користуються попитом серед українських роботодавців. Проте згодом Ганна вирішила отримати ще й європейську освіту, і, отримавши грант від Європейської комісії на навчання у Школі європейський студій, два роки провела в Італії. Європейське навчання також завершилося стажуванням у Брюсселі у різних європейських інституціях. Проте залишитися працювати у Європі Ганні завадили висока конкуренція, високий рівень безробіття та її неготовність працювати майже безкоштовно на стажерських посадах.
"Там дуже висока конкуренція, бо туди з’їжджаються найталановитіші та найрозумніші. У них у всіх по дві освіти – якась спеціальна і загальна, від кращих університетів. Всі володіють мінімум трьома мовами. Крім того, є питання дозволу на роботу, питання, де жити.
Я вам можу сказати, що із тих 18 людей, із якими я проходила стажування у Єврокомісії, роботу отримали одиниці. Більшість біли дуже розчаровані тим, що ані освіта, ані досвід не гарантують працевлаштування. Ті ж, хто знайшов роботу, погодився або на дуже низькооплачувану, або взагалі на безкоштовну роботу.
Є і ще один момент: у Європі через оці дві освіти, стажування вони у 28-30 років є тими самими молодими спеціалістами, як у нас десь у 20-25 років. А мені, коли я вже мала досвід реальної роботи, погоджуватися на якусь напівоплачувану роботу не хотілося. Тому я вирішила, що треба повертатися в Україну, бо я була впевнена, що тут знайду роботу стовідсотково".
Після повернення до України Ганні вдавалося отримувати лише короткотермінові контракти, адже ані її спеціальність – економіка, ані здобуті у Європі знання європейського законодавства та практик поки що не виглядають потрібними в Україні. Водночас вона зараз не розглядає для себе варіанту еміграції, саме через те, що, як каже Ганна, вона "на власні очі бачила ситуацію". Хоча, як визнає Ганна, для молодих українських IT-шників все може бути по-іншому, і з їхньою спеціальністю еміграція, дійсно, є гарною можливістю роботи та кар’єрного зростання.
По материалам: ВВС, Украинская правда
