Як Росія краде українську історію

Росія – це імперія, історія якої написана на замовлення влади. В цій історії стільки багато міфів і легенд, стільки багато випадків привласнення чужих заслуг, чужих героїв і правителів, що важко відрізнити правду від брехні. Власне переписування історії в угоду тому чи іншому режиму було типовою справою у Росії. Історію переписували російські царі, щоб довести собі походження від візантійських імператорів і право називати Москву Третім Римом. Тоді ж у царів виникла ідея привласнити собі спадщину Русі. Пізніше російські імператори шукали різних можливостей сфальсифікувати історію таким чином, щоб надати Росії статусу імперії і обгрунтувати її право на чужі землі, в тому числі і Україну. Коли після жовтневого перевороту до влади прийшли більшовики, вони не стали ламати усталені схеми. Навпаки, імперська історична спадщина стала їм у нагоді, коли вони створювали міф про братні народи. СРСР вже давно зник, але російська патологічна схильність красти чужу історію і чужі здобутки лишилась. Тільки тепер це робить Владімір Путін і Російська Федерація. 

4 листопада, коли у Росії відзначали державне свято – день народної єдності – у Москві за участю Путіна і патріарха Кіріла відбулося урочисте відкриття пам’ятника українському князю Володимиру Великому. Здавалося б, яке відношення має київський князь до Росії, якої наприкінці 10-го – початку 11 століття взагалі не існувало в природі? Звісно, що ніякого. Але у свідомості російських правителів князь Володимир є не українським князем, а російським. Тому йому і ставлять пам’ятник. Владімір Путін у своїй промові назвав Володимира Великого «нашим видатним предком і засновником держави російської». Йому вторив патріарх Російської православної церкви Кіріл, який назвав руського князя «батьком усіх народів». І прозоро дорікнув Україні, що вона забула, що в українців і росіян спільний батько. 

Варто відзначити, що Російська Федерація давно взяла курс на привласнення історії Русі. Якщо раніше, в часи СРСР акцент робився на тому, що Русь – це колиска нібито трьох братніх народів, то тепер російські імперіалісти вирішили повністю вкрасти чужу історію. В російських підручниках просувається фальшива теза, що Росія веде свій початок ще з часу заснування Русі, тобто з 9-го століття. Що усі київські князі насправді були князями російськими. Що Новгородська республіка – то російське державне утворення. Що росіяни – це ті самі істинні слов’яни, які жили на території Київської Русі, а потім, в процесі масового переселення на територію сучасної Москви і Підмосков’я, стали основою для російського етносу. Таким чином у свідомість росіян поширюється теза, що Росія має більш як тисячолітню історію і що її претензії на Україну, Білорусь та інші землі цілком законні. 

Насправді брехня російських пропагандистів і творців міфів настільки проста і очевидна, що для її спростування не потрібно бути істориком чи науковцем. Варто лише поглянути на кілька моментів з минулого, щоб побачити як цинічно та безсоромно Росія займається справою крадіжки чужої історії і чужих досягнень для власного возвеличення. Хто проживав на територіях сучасної Росії і її історичного центру навколо Москви у роки правління князя Володимира Великого? Проживали там, серед лісів і боліт, на околиці цивілізованого світу зовсім не слов’янські племена. Землі, на яких в майбутньому розвивався російський етнос, належали тоді фінським племенам: мокші, весь, мещері, муромі, мері. Доказом цього є численні географічні назви, які залишили по собі ці народності. В тому числі назви поселень, рік та озер. А також археологічні знахідки, які свідчать про те, що етноси, які населяли ці дрімучі краї в часи розквіту Київської Русі, були зовсім не слов’янами. На цих землях не було жодного великого поселення, не кажучи вже про міста. Фінські племена, які там мешкали, перебували у колоніальній залежності від Києва. Але влада київського князя була там формальною. Якби Володимир Великий дізнався про те, що йому поставили пам’ятник на землі, де він ніколи не був і які він ніколи не вважав землями слов’ян, він напевно дуже б здивувався. Ще більше його б вразило те, що правителі цих країв сьогодні називають його «батьком і великим предком». 

У своїх недолугих спробах прив’язати історію Русі до власної Москва вдається і до інших маніпуляцій. Так, вона розглядає Новгородську республіку як прояв російської державності. Але ж Новгородська республіка до кінця 15-го століття була незалежної від Москви і не мала жодного бажання разом будувати спільну державу з правителями цього азійського улусу Золотої Орди. Якщо Новгород і Москва походили з однієї колиски народів і мали спільних предків, тоді звідки це взаємне поборювання двох утворень? Чому Новгород ніяк не бажав визнати владу московського князя? І чому Москва з шаленою жорстокістю розправилася з незалежними республіками Новгорода та Пскова, вирізавши десятки тисяч людей, коли підкорювала ці міста? А сталося це з однієї простої причини: московські князі світоглядно відчували свою інакшість. Політичний устрій Новгорода і Пскова, етнічний склад населення цих республік, соціально-економічні відносини та сприйняття влади глибоко відрізнялися від порядків, які панували у Москві. А відрізнялися вони тому, що основу цих республік складали слов’яни. Тоді як основу Московського князівства становили угро-фінські племена, а також татари. І політичний устрій Москви та світогляд її еліт був не слов’янським, не європейським, а азійським і деспотичним. І ніякого прямого відношення до князя Володимира, до спадщини Русі сучасна Росія не має. 

Для чого взагалі Росії потрібно красти чужу історію? Невже не можна обмежитися своїм минулим і своїми героями? Напевно, російським правителям заважають комплекси і імперський світогляд, який глибоко укоренився в їх сутності. Адже значно приємніше бути прямими нащадками величної держави середніх віків, ніж нащадками колоністів, татар та фіно-угорських племен. Крім того, міф про масову колонізацію слов’ян з Придніпров’я на територію сучасної Росії дозволяє обгрунтовувати свої претензії на чужі території. Хоча пояснити, чому народ з родючих земель України у середні віки мав переселятися невідомо куди у ліси та болота до чужих племен на північ російська історична наука так і не змогла. Але це не заважає їй промивати мозок російським обивателям і живити їх мріями про світову велич та свою обраність серед народів світу. Росія продовжуватиме красти чужу історію, тому що без цього вона як імперія не може існувати.

По матеріалам: replyua