Світові лідери недооцінюють ризики ядерної війни — The Guardian

На зустрічі минулого тижня президент США Джо Байден та очільник Кремля Володимир Путін опублікували спільну заяву, в якій було сказано, що в ядерній війні не може бути переможця. Це перегукується зі словами Рональда Рейгана та Михайла Горбачова на саміті у 1985 році, коли США та СРСР почали розширювати контроль над ядерною зброєю та поступово зменшувати напругу у світі щодо ядерної катастрофи. У багатьох повідомленнях про саміт Байдена-Путіна навіть не згадується про цю спільну заяву, оскільки вона звучить цілком логічно, адже нікому не потрібна ядерна війна, пише The Guardian.

Проте, додати ці слова у спільну американсько-російську заяву насправді було напрочуд суперечливим та складним завданням. Експерти, які працюють із контролем над озброєннями вже давно виступають за те, щоб більше держав вирішували питання контролю над ядерною зброєю, щоб гарантувати дотримання домовленостей Рейгана і Горбачова.

Минулого тижня британські та французькі дипломати приватно інформували експертів з ядерної безпеки, що зараз не можна з упевненістю заявляти про те, що ядерна війна неможлива. Їхні позиції не надто відповідають політиці нового Білого дому.

Більше того, опір урядів заяві про те, що ядерна війна неможлива і не повинна починатися, ілюструє великий розрив між політикою ядерної зброї та обізнаністю населення про цю політику. Панівними поняттями щодо ядерної політики є розуміння того, що ядерну катастрофу стримує «взаємогарантоване знищення».

Ці концепції свідчать про те, що в ядерній війні не може бути переможців і жоден політичний лідер насправді не зайшов би так далеко, щоб застосувати ядерну зброю. Стримування являє собою баланс загроз.

Але насправді політика у цій сфері більш складна і небезпечніша. З дев'яти країн, що мають ядерну зброю, лише Китай та Індія готові підтвердити те, що в умовах конфлікту вони не будуть першими застосовувати ядерну зброю.

У своєму останньому «огляді» ядерної політики в 2018 році США заявили, що їх ядерна зброя насправді може використовуватися не лише для того, щоб стримувати потенційні ядерні атаки з боку ворогів, але і для стримування «неядерної агресії» проти Америки та її ключових союзників. До таких «неядерних загроз» можна віднести «звичайний» військовий напад або масову кібератаку.

Не виключено, що президент Байден змінить політику США і заявить, що ядерну зброю слід використовувати лише для стримування ядерної загрози.

Однак колишній американський президент Барак Обама, який підтримував поступову відмову від ядерного озброєння, не дійшов до такої політики «єдиної мети». Його «заблокували» аргументи про те, що деякі союзники США, починаючи від Південної Кореї та Латвії, покладаються на ядерну зброю Америки у питанні власної безпеки у випадку нападу таких країн, як Північна Корея або Росія, для прикладу. Тому виникають сумніви, що Байден зможе реалізувати таку політику.

Тим часом Велика Британія також здійснила зміни у ядерній політиці, зокрема було повідомлення про заплановане збільшення кількості боєголовок. Серед іншого, Велика Британія може переглянути свою позицію у світлі майбутніх загроз у галузі нових технологій.

Додаткова складність пов’язування політики ядерної зброї з неядерними загрозами - це «невідома територія», в якій є багато ризиків. Відомо, які держави мають ядерну зброю. Але багато інших країн, плюс терористи та хакери - мають нові технологічні можливості, тому існує вищий ризик дезінформації та неправильної оцінки ситуації.

 У цьому контексті заява Байдена-Путіна може бути важливим кроком на шляху до розширення табу на ядерну зброю та зменшення ризиків у світі, де напруженість між великими державами зростає.

Це відправна точка для необхідної роботи: Байден та Путін пообіцяли, що їх штаби почнуть обговорювати основи майбутніх заходів з контролю над озброєннями та зменшення ризику, до яких потрібно буде віднести чергове продовження договору «Нового старту», який обмежує кількість ядерних боєголовок.

Але цього насправді недостатньо для вирішення ширших проблем щодо ядерних ризиків і тенденції ядерного «переозброєння». Наразі 86 держав підписали міжнародний договір із закликом до повної ліквідації ядерної зброї.

Світ повинен був побачити прогрес у впровадженні усталеного міжнародного договору, який регулює ядерну зброю: Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Але ядерні країни не досягли прогресу у виконанні своїх зобов'язань за договором щодо роззброєння. Замість цього більшість із них роблять протилежне. Конференція для обговорення цього питання була відкладена вже другий рік поспіль - через загрозу коронавірусу.

У цьому контексті лідери багатих країн не можуть гарантувати, що ядерна війна – неможлива.

Рейган і Горбачов свого часу зіштовхнулися з подібними проблемами: відсутність довіри, відносини із ключовими союзниками, мрії про «ядерну перемогу». Проте їм частково вдалося скоротити запаси ядерного озброєння. Завдяки їхнім зусиллям страх перед ядерною катастрофою дещо відступив. Байден також повинен спрямувати свої зусилля на скорочення ядерної зброї, резюмує видання.

У Республіканській партії вважають, що під час американо-російського саміту позиція президента США Джо Байдена була "слабкою". 

На саміті Байден і Путін обговорили посилення залежності Росії від Китаю, ситуацію з російським опозиціонером Алєксєєм Навальним, стратегічну стабільність, російські навчання біля кордонів України, спільні консультації щодо кібербезпеки, взаємне повернення послів у Москву та Вашингтон, а також ситуацію, коли Байден назвав Путіна вбивцею. 

ПО МАТЕРIАЛАМ: ZN.UA