Байден закріпив зовнішню політику Трампа — The Washington Post
21 вересня президент США Джо Байден виступить зі своєю промовою перед Генеральною Асамблеєю ООН. Ця промова буде звучати у вирішальний момент президентства Байдена і матиме особливий вплив на те, як її сприймають за кордоном. Після майже восьми місяців спостереження за політикою та риторикою Байдена багато аналітиків були здивовані, виявивши, що його зовнішня політика часто була продовженням політики попередника Дональда Трампа, пише The Washington Post.
Частина недовіри до США стала наслідком виведення американських військ із Афганістану. Один німецький дипломат сказав, що, на його думку, адміністрація Трампа більше зверталася до думок союзників у цьому питанні, ніж Байден. А нещодавно новий оборонний альянс США з Британією та Австралією розлютив французів.
Але зростання занепокоєння виходить далеко за межі окремих епізодів політики Байдена. Високопоставлений європейський дипломат зазначив, що у відносинах із Вашингтоном з різних питань, починаючи від вакцин і закінчуючи обмеженнями на поїздки, політика Байдена виглядає як «Америка насамперед», незалежно від риторики.
Канадський політик зазначив, що політика Байдена «Купуй американське» насправді є більш протекціоністською, ніж торговельна політика Трампа. Незважаючи на неодноразову критику тарифів Трампа, Байден залишив майже всі з них. Ключові союзники США в Азії продовжують тиснути на Байдена, щоб він повернувся до Транстихоокеанського партнерства.
Ще один яскравий приклад зовнішньої політики Байдена, який нагадує Трампа, — угода з Іраном, одне зі знакових досягнень адміністрації Обами. Протягом усієї своєї передвиборчої кампанії Байден стверджував, що вихід Трампа з ядерної угоди був кардинальною помилкою, і що він, як президент, знову приєднається до неї, доки Іран буде дотримуватись вимог. Його радник з питань національної безпеки Джейк Салліван описав повторне запровадження Трампом санкцій проти Тегерану, незважаючи на протидію з боку союзників США, як «хижу односторонність».
Але з моменту вступу на посаду Байден не повернувся до угоди і навіть продовжив деякі санкції. Чиновники Байдена хочуть «подовжити та зміцнити» ядерну угоду. Але поки що така стратегія Трампа-Байдена не спрацювала. Запаси збагаченого урану в Ірані зросли.
Також можна згадати і про політику щодо Куби. Адміністрація Барака Обами була досить рішучою, щоб впоратися з одним із найяскравіших провалів у зовнішній політиці США. Ізолювавши та санкціонувавши Кубу з 1960 року, щоб спровокувати зміну режиму в цій країні, США замість цього зміцнили комуністичний уряд Куби. Фідель Кастро викликав націоналістичний запал, звинувачуючи у всіх проблемах ембарго, і він зрештою протримався при владі досить довго.
Як і в Ірані, ціну такої політики часто платять звичайні люди. Одним із найжорстокіших аспектів санкційної політики Америки є те, що вона так легко розгортається, тому що задовольняє спеціальні групи інтересів у Вашингтоні і є безболісною для американців, але завдає шкоди найбіднішим і безсилим — мільйонам простих жителів Куби та Ірану.
Обама почав послаблювати політику щодо Куби. Трамп змінив курс. Байден дотримується політики Трампа і фактично посилив санкції.
Байден та його команда часто критикували Трампа за його напад на міжнародний порядок, заснований на правилах. Але як можна відновити таку систему, підтримуючи відкритий протекціонізм, односторонні санкції та обмежені консультації із союзниками.
Негативний вплив також несе і обмеження на в’їзд у США для європейців.
«Американці перетворили у кошмар в’їзд європейців у США. І це видається настільки несправедливим, оскільки у нас набагато вищі показники вакцинації та набагато нижчий рівень поширення коронавірусу», — сказав працівник британського аеропорту.
Егоїзм Трампа повинен був стати відхиленням. Байден може використати ООН, щоб повернутися до інтернаціоналізму, який розуміє, що країни не просто створюють союзи з Америкою через страх, корупцію або проблеми безпеки. Вони роблять це тому, що деякі президенти США сформулювали та проводили політику, яка, завжди уважно ставлячись до інтересів Америки, також намагалася побудувати відкритий, заснований на правилах міжнародний порядок, що допомагав іншим країнам. Однак, якщо Джо Байден продовжить свій нинішній курс, історики колись можуть написати про нього як про президента, який закріпив зовнішню політику Дональда Трампа, резюмує видання.
Наразі важко передбачити, коли чинний президент США зробить програмний виступ із питань зовнішньої політики та чи є у нього взагалі такий намір. Утім, перші шість місяців діяльності нової адміністрації дають можливість виокремити основні параметри американської дипломатії «за Байденом», особливо з урахуванням драматичного досвіду завершення операції в Афганістані. Про особливості зовнішньої політики нового американського президента — у статті Олега Шамшура «Що таке «доктрина Байдена», і як не опинитися по той бік «огорожі».
Частина недовіри до США стала наслідком виведення американських військ із Афганістану. Один німецький дипломат сказав, що, на його думку, адміністрація Трампа більше зверталася до думок союзників у цьому питанні, ніж Байден. А нещодавно новий оборонний альянс США з Британією та Австралією розлютив французів.
Але зростання занепокоєння виходить далеко за межі окремих епізодів політики Байдена. Високопоставлений європейський дипломат зазначив, що у відносинах із Вашингтоном з різних питань, починаючи від вакцин і закінчуючи обмеженнями на поїздки, політика Байдена виглядає як «Америка насамперед», незалежно від риторики.
Канадський політик зазначив, що політика Байдена «Купуй американське» насправді є більш протекціоністською, ніж торговельна політика Трампа. Незважаючи на неодноразову критику тарифів Трампа, Байден залишив майже всі з них. Ключові союзники США в Азії продовжують тиснути на Байдена, щоб він повернувся до Транстихоокеанського партнерства.
Ще один яскравий приклад зовнішньої політики Байдена, який нагадує Трампа, — угода з Іраном, одне зі знакових досягнень адміністрації Обами. Протягом усієї своєї передвиборчої кампанії Байден стверджував, що вихід Трампа з ядерної угоди був кардинальною помилкою, і що він, як президент, знову приєднається до неї, доки Іран буде дотримуватись вимог. Його радник з питань національної безпеки Джейк Салліван описав повторне запровадження Трампом санкцій проти Тегерану, незважаючи на протидію з боку союзників США, як «хижу односторонність».
Але з моменту вступу на посаду Байден не повернувся до угоди і навіть продовжив деякі санкції. Чиновники Байдена хочуть «подовжити та зміцнити» ядерну угоду. Але поки що така стратегія Трампа-Байдена не спрацювала. Запаси збагаченого урану в Ірані зросли.
Також можна згадати і про політику щодо Куби. Адміністрація Барака Обами була досить рішучою, щоб впоратися з одним із найяскравіших провалів у зовнішній політиці США. Ізолювавши та санкціонувавши Кубу з 1960 року, щоб спровокувати зміну режиму в цій країні, США замість цього зміцнили комуністичний уряд Куби. Фідель Кастро викликав націоналістичний запал, звинувачуючи у всіх проблемах ембарго, і він зрештою протримався при владі досить довго.
Як і в Ірані, ціну такої політики часто платять звичайні люди. Одним із найжорстокіших аспектів санкційної політики Америки є те, що вона так легко розгортається, тому що задовольняє спеціальні групи інтересів у Вашингтоні і є безболісною для американців, але завдає шкоди найбіднішим і безсилим — мільйонам простих жителів Куби та Ірану.
Обама почав послаблювати політику щодо Куби. Трамп змінив курс. Байден дотримується політики Трампа і фактично посилив санкції.
Байден та його команда часто критикували Трампа за його напад на міжнародний порядок, заснований на правилах. Але як можна відновити таку систему, підтримуючи відкритий протекціонізм, односторонні санкції та обмежені консультації із союзниками.
Негативний вплив також несе і обмеження на в’їзд у США для європейців.
«Американці перетворили у кошмар в’їзд європейців у США. І це видається настільки несправедливим, оскільки у нас набагато вищі показники вакцинації та набагато нижчий рівень поширення коронавірусу», — сказав працівник британського аеропорту.
Егоїзм Трампа повинен був стати відхиленням. Байден може використати ООН, щоб повернутися до інтернаціоналізму, який розуміє, що країни не просто створюють союзи з Америкою через страх, корупцію або проблеми безпеки. Вони роблять це тому, що деякі президенти США сформулювали та проводили політику, яка, завжди уважно ставлячись до інтересів Америки, також намагалася побудувати відкритий, заснований на правилах міжнародний порядок, що допомагав іншим країнам. Однак, якщо Джо Байден продовжить свій нинішній курс, історики колись можуть написати про нього як про президента, який закріпив зовнішню політику Дональда Трампа, резюмує видання.
Наразі важко передбачити, коли чинний президент США зробить програмний виступ із питань зовнішньої політики та чи є у нього взагалі такий намір. Утім, перші шість місяців діяльності нової адміністрації дають можливість виокремити основні параметри американської дипломатії «за Байденом», особливо з урахуванням драматичного досвіду завершення операції в Афганістані. Про особливості зовнішньої політики нового американського президента — у статті Олега Шамшура «Що таке «доктрина Байдена», і як не опинитися по той бік «огорожі».
