Гіперзвукова зброя. Що вже можуть США, Китай і Росія
Гіперзвукові планери через політ на малих висотах створюють проблеми для існуючих технологій радарних датчиків, що забезпечують протиракетну оборону.
Міноборони США повідомляє про успішне випробування гіперзвукової ракети з прямоточним повітряно-реактивним двигуном
Розвиток озброєнь не стоїть на місці, і ось уже на сцену на зміну ядерній зброї виходить зовсім інша — гіперзвукова. Причому в останні кілька років її розвиток різко прискорився.
Міністерство оборони США повідомляє про успішне випробування гіперзвукової ракети з прямоточним повітряно-реактивним двигуном, створеної за програмою HAWC. Ракета була запущена з бомбардувальника В-52, через кілька секунд після скидання запустився згаданий двигун, який розігнав її до швидкості 5 Махів, тобто в п’ять разів більшої за швидкість звуку.
Є й інші напрямки розвитку гіперзвукової зброї, але завдання у всіх одне — доставити вражаючий елемент до цілі на швидкості, яка забезпечить прорив існуючої системи ППО або ПРО.
Розробка гіперзвукової зброї почалася ще в 1980-х як у США, так і в СРСР. Саме напрацювання радянських інженерів лягли в основу російських — так з’явилася бойова частина з планеруючими бойовими елементами під назвою «Авангард», яка встановлюється на стареньких ракетах УР-100Н УТТХ. Чому на них, а не на сучасній РС-28 «Сармат»? У середині 1980-х на НВО машинобудування в Реутові почалися роботи над проєктом під шифром «№ 4202». Метою були спроби знайти відповідь на систему протиракетної оборони США. Тоді вперше було запропоновано створити спеціальну міжконтинентальну ракету, яка оснащувалася б планеруючим крилатим бойовим блоком. Програму затвердили в 1987 р. — вона отримала назву «Альбатрос». У 1989-му від створення спеціальної ракети-носія з економічних причин відмовилися. Однак конструктори зуміли переконати нову владу РФ, що розробку хоча б планеруючого блока треба продовжувати. Дозвіл було отримано, а заради економії як носій була обрана вже наявна ракета УР-100Н УТТХ.
З огляду на час створення носія викликають великі сумніви характеристики, які періодично озвучує президент РФ Володимир Путін. Так, за його словами, «Авангард» здатний здійснювати польоти в щільних шарах атмосфери на швидкостях понад 20 Махів, або близько 25 тис. км/год. Мало того, вважається, що крилатий блок може маневрувати і відхилятися від заданої траєкторії на тисячу кілометрів. При цьому точність попадання феноменальна для міжконтинентальної ракети і обчислюється буквально в метрах.
Тут потрібно зазначити, що проблема нагріву поверхні в щільних шарах атмосфери сучасною наукою поки що належним чином не вирішена. І всі зразки гіперзвукової зброї нібито, крім російської, мають значно скромніші характеристики. Так, наприклад, американська дослідна гіперзвукова крилата ракета X-51A Waverider може розвивати швидкість не більш ніж 7500 км/год (тобто близько 6 Махів). І вважається, що поки що це межа. Звідки ж при катастрофічному відставанні в технологіях може взятися 20 Махів у «Авангарду» — рішуче незрозуміло.
Російський ракетний комплекс «Авангард"/vpk.name
При цьому Москва заявила на весь світ, що перші дивізіони РВСН вже отримали «Авангарди» і нібито їх серійне виробництво нарощується.
Китай обіцяє незабаром поставити в стрій бойовий гіперзвуковий планеруючий глайдер DF-17. І навіть Північна Корея розповідає про випробувальний запуск нової гіперзвукової ракети «Хвасон-8».
Гіперзвукові планери через політ на малих висотах створюють проблеми для існуючих технологій радарних датчиків, що забезпечують протиракетну оборону. Польоти на малій висоті замість повторного входу в атмосферу з набагато більш високої точки балістичної траєкторії дають існуючим системам ПРО набагато менше часу, щоб виявити гіперзвуковий планер, перш ніж він зможе досягти своєї цілі.
З іншого боку, в кінці польоту гіперзвуковий планер значно повільніший, ніж більшість боєголовок, що летять по балістичній траєкторії, що теоретично робить їх потенційно вразливими для перехоплення сучасними системами ПРО. Для вирішення цієї проблеми гіперзвуковий планер має здатність маневрувати. Якщо досить швидко коригувати курс, то дійсно можна подолати ПРО, ухиляючись від перехоплювачів. Але виконання швидких маневрів без шкоди для точності, необхідної для бойової ефективності, є серйозною технічною задачею. Насамперед для цього необхідна спеціальна сенсорна мережа, здатна вибирати і фіксувати цілі, і поки що немає об'єктивних доказів того, що Китай або будь-яка інша держава змогли вирішити цю проблему.
Зазначимо також, що і Україна має у сфері гіперзвукової зброї деякі напрацювання. Так, у 2017 р. фахівці КБ «Південне» показали ескіз гіперзвукової ракети. Однак з того часу ніякої нової інформації про цей проєкт у відкритих джерелах немає. Можливо, ця розробка доводиться до розуму вже де-небудь за Великою китайською стіною, а може, її просто поклали на дальню полицю.
Найгірше те, що сьогодні гіперзвукова зброя, як ядерна свого часу, створює ілюзію всемогутності у її власника, підкидаючи небезпечні думки про її використання для превентивного удару без побоювання отримати удар у відповідь.
За матеріалами: ДС
Міноборони США повідомляє про успішне випробування гіперзвукової ракети з прямоточним повітряно-реактивним двигуном
Розвиток озброєнь не стоїть на місці, і ось уже на сцену на зміну ядерній зброї виходить зовсім інша — гіперзвукова. Причому в останні кілька років її розвиток різко прискорився.
Міністерство оборони США повідомляє про успішне випробування гіперзвукової ракети з прямоточним повітряно-реактивним двигуном, створеної за програмою HAWC. Ракета була запущена з бомбардувальника В-52, через кілька секунд після скидання запустився згаданий двигун, який розігнав її до швидкості 5 Махів, тобто в п’ять разів більшої за швидкість звуку.
Є й інші напрямки розвитку гіперзвукової зброї, але завдання у всіх одне — доставити вражаючий елемент до цілі на швидкості, яка забезпечить прорив існуючої системи ППО або ПРО.
Розробка гіперзвукової зброї почалася ще в 1980-х як у США, так і в СРСР. Саме напрацювання радянських інженерів лягли в основу російських — так з’явилася бойова частина з планеруючими бойовими елементами під назвою «Авангард», яка встановлюється на стареньких ракетах УР-100Н УТТХ. Чому на них, а не на сучасній РС-28 «Сармат»? У середині 1980-х на НВО машинобудування в Реутові почалися роботи над проєктом під шифром «№ 4202». Метою були спроби знайти відповідь на систему протиракетної оборони США. Тоді вперше було запропоновано створити спеціальну міжконтинентальну ракету, яка оснащувалася б планеруючим крилатим бойовим блоком. Програму затвердили в 1987 р. — вона отримала назву «Альбатрос». У 1989-му від створення спеціальної ракети-носія з економічних причин відмовилися. Однак конструктори зуміли переконати нову владу РФ, що розробку хоча б планеруючого блока треба продовжувати. Дозвіл було отримано, а заради економії як носій була обрана вже наявна ракета УР-100Н УТТХ.
З огляду на час створення носія викликають великі сумніви характеристики, які періодично озвучує президент РФ Володимир Путін. Так, за його словами, «Авангард» здатний здійснювати польоти в щільних шарах атмосфери на швидкостях понад 20 Махів, або близько 25 тис. км/год. Мало того, вважається, що крилатий блок може маневрувати і відхилятися від заданої траєкторії на тисячу кілометрів. При цьому точність попадання феноменальна для міжконтинентальної ракети і обчислюється буквально в метрах.
Тут потрібно зазначити, що проблема нагріву поверхні в щільних шарах атмосфери сучасною наукою поки що належним чином не вирішена. І всі зразки гіперзвукової зброї нібито, крім російської, мають значно скромніші характеристики. Так, наприклад, американська дослідна гіперзвукова крилата ракета X-51A Waverider може розвивати швидкість не більш ніж 7500 км/год (тобто близько 6 Махів). І вважається, що поки що це межа. Звідки ж при катастрофічному відставанні в технологіях може взятися 20 Махів у «Авангарду» — рішуче незрозуміло.
Російський ракетний комплекс «Авангард"/vpk.name
При цьому Москва заявила на весь світ, що перші дивізіони РВСН вже отримали «Авангарди» і нібито їх серійне виробництво нарощується.
Китай обіцяє незабаром поставити в стрій бойовий гіперзвуковий планеруючий глайдер DF-17. І навіть Північна Корея розповідає про випробувальний запуск нової гіперзвукової ракети «Хвасон-8».
Гіперзвукові планери через політ на малих висотах створюють проблеми для існуючих технологій радарних датчиків, що забезпечують протиракетну оборону. Польоти на малій висоті замість повторного входу в атмосферу з набагато більш високої точки балістичної траєкторії дають існуючим системам ПРО набагато менше часу, щоб виявити гіперзвуковий планер, перш ніж він зможе досягти своєї цілі.
З іншого боку, в кінці польоту гіперзвуковий планер значно повільніший, ніж більшість боєголовок, що летять по балістичній траєкторії, що теоретично робить їх потенційно вразливими для перехоплення сучасними системами ПРО. Для вирішення цієї проблеми гіперзвуковий планер має здатність маневрувати. Якщо досить швидко коригувати курс, то дійсно можна подолати ПРО, ухиляючись від перехоплювачів. Але виконання швидких маневрів без шкоди для точності, необхідної для бойової ефективності, є серйозною технічною задачею. Насамперед для цього необхідна спеціальна сенсорна мережа, здатна вибирати і фіксувати цілі, і поки що немає об'єктивних доказів того, що Китай або будь-яка інша держава змогли вирішити цю проблему.
Зазначимо також, що і Україна має у сфері гіперзвукової зброї деякі напрацювання. Так, у 2017 р. фахівці КБ «Південне» показали ескіз гіперзвукової ракети. Однак з того часу ніякої нової інформації про цей проєкт у відкритих джерелах немає. Можливо, ця розробка доводиться до розуму вже де-небудь за Великою китайською стіною, а може, її просто поклали на дальню полицю.
Найгірше те, що сьогодні гіперзвукова зброя, як ядерна свого часу, створює ілюзію всемогутності у її власника, підкидаючи небезпечні думки про її використання для превентивного удару без побоювання отримати удар у відповідь.
За матеріалами: ДС
