Ердоган висилає послів Заходу: навіщо він посварився з союзниками по НАТО
Влада десяти провідних західних країн проводить «інтенсивні» консультації у зв’язку з безпрецедентним скандалом у відносинах із Туреччиною. Причиною стало рішення президента Реджепа Ердогана оголосити персонами нон грата і вислати їх послів за заклик звільнити правозахисника. Корреспондент.net розповідає подробиці.
«Хіба це ваша справа — давати урок Туреччині?»
Посли США, Німеччини, Франції, Канади, Фінляндії, Данії, Нідерландів, Нової Зеландії, Швеції та Норвегії, які закликали Туреччину звільнити ув’язненого турецького правозахисника і філантропа Османа Кавалу, оголошені Анкарою персонами нон грата і будуть вислані з країни.
«Чому ці десять послів роблять такі заяви? Я сказав нашому МЗС, що ми не можемо дозволити собі розкіш приймати їх у своїй країні. Хіба це ваша справа — давати урок Туреччині? Хто ви такі? Залиште Кавалу. Хіба ви залишаєте у своїх країнах вбивць, терористів і бандитів? Вони завжди відповідають: „Суд незалежний“. Тобто, ваш суд незалежний, а наш, значить, залежний? Наш суд подає найкращий приклад незалежності», — заявив Ердоган.
Осман Кавала активно брав участь у проектах, спрямованих на розвиток громадянського суспільства. Він, зокрема, організував роботу в Туреччині фонду американського філантропа Джорджа Сороса Відкрите суспільство.
«Людина на ім’я Кавала — це філія Сороса в Туреччині! Десять послів просять за нього в міністерстві закордонних справ. Яка безсоромність!», — заявив Ердоган 23 жовтня.
У 2017 році правозахисник був заарештований за звинуваченням у фінансуванні та організації антиурядових протестів у стамбульському парку Гезі в 2013 році.
Європейський суд з прав людини в 2019 році ухвалив, що у правоохоронних органів Туреччини немає вагомих доказів, щоб утримувати Кавалу під вартою. Влада Туреччини рішення ЄСПЛ виконувати не стали.
У лютому 2020 року суд виправдав його за цим звинуваченням. У той же день прокуратура видала новий ордер на його арешт, заявивши про його можливу участь у спробі держперевороту в Туреччині і повалення Ердогана, а також у шпигунській діяльності в липні 2016 року.
У січні 2021 року апеляційний суд скасував перший виправдувальний вирок. У разі якщо тепер Кавала буде засуджений за звинуваченням у шпигунстві, йому загрожує довічне ув’язнення. Наступне судове засідання у справі Кавали призначено на 26 листопада.
У вересні цього року Рада Європи дала Туреччині час до грудня, щоб відпустити Кавалу до суду. В іншому випадку Рада Європи загрожує вжити дисциплінарних заходів проти Анкари.
Минулого тижня посли десяти провідних західних країн випустили спільне звернення, в якому закликали Туреччину виконати постанову ЄСПЛ і звільнити Кавалу.
У міжнародній дипломатії присвоєння такої класифікації, як «персона нон грата», зазвичай супроводжується висиланням. Однак глава турецької держави конкретних термінів не назвав. Ердоган звинуватив дипломатів у «непристойності» і заявив, що «вони повинні виїхати звідси, якщо вони не розуміють Туреччину».
Висилання послів — вельми рідко зустрічається в дипломатичній практиці світу, радикальнішим за яку може бути тільки розрив дипвідносин. У разі оголошення посла небажаною персоною, його повернення на колишнє місце роботи, як правило, неможливо, а призначення нового посла — складна і тривала процедура.
З огляду на це, держави вважають за краще уникати подібних демаршів, здатних надовго паралізувати дипломатичні контакти, і вдаються до інших менш жорстких заходів, таких як відкликання послів для консультацій або вислання менш високопоставлених співробітників дипмісій, що дозволяє швидше відіграти ситуацію назад.
ЗМІ повідомляють, що турецькі дипломати намагалися відрадити президента, але їх спроби не увінчалися успіхом. Таким чином, рішення Ердогана свідчить про його рішучість йти в конфлікті із Заходом до кінця.
Одним із перших на новини з Анкари відреагував глава Європейського парламенту Давид Сассолі: «Висилання десяти послів — свідоцтво того, що турецький уряд рухається до авторитаризму. Нас не залякати. Свободу Осману Кавалі».
Міністерство закордонних справ Німеччини, коментуючи агентству Reuters слова Ердогана, повідомив лише, що веде «інтенсивні консультації» з іншими дев’ятьма країнами.
МЗС Норвегії повідомив агентству, що норвезьке посольство в Анкарі поки не отримувало від турецької влади ніякої інформації про висилання посла.
«Наш посол не робив нічого такого, що заслуговувало б висилання. Ми продовжимо закликати Туреччину дотримуватися демократичних норм і принципу верховенства закону, що вона взяла на себе зобов’язання робити за Європейською конвенцією про права людини», — сказала агентству прес-секретар відомства Праці Маасейде.
Влада Туреччини повинна пояснити оголошення персонами нон грата дипломатів десяти країн, включаючи посла США, заявив представник Держдепу. «Ми знаємо про ці повідомлення і чекаємо ясності від МЗС Туреччини», — сказав він.
Оголошення Туреччиною послів десяти держав персонами нон грата викликали великий резонанс у мас-медіа Німеччини. Чи був демарш Ердогана емоційним поривом або продуманим тактичним кроком? Думки німецьких ЗМІ з цього приводу розділилися.
На думку газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, Ердоган «перетворився для Туреччини на тягар».
«Можливо, спровокована ним ескалація і приносить йому самому задоволення, але для його країни вона шкідлива… Нова ескалація тільки прискорить спад турецької економіки, а Ердоган злить тих, у чиїй руці допомоги він насправді потребує», — вважає оглядач FAZ Райнер Херман.
Наскільки Ердоган ізолює себе цим кроком, він зрозуміє в наступні вихідні на саміті Великої двадцятки в Римі. «Владі країн, яким Ердоган кидає виклик, його Туреччині нічого протиставити», — підкреслив він.
Кореспондент газети TAZ у Туреччині Юрген Готтшліх у зв’язку з цим пише, що «автократи не йдуть по добрій волі».
«Або їх скидають, або вони самі риють собі могилу. Турецька опозиція сподівається, що президент, здійснюючи лобову атаку на Захід, у разі якщо він дійсно доб'ється висилання десяти послів, власне, і риє собі цю саму могилу», — пише журналіст.
Вказуючи, що турецька економіка з часу переобрання Ердогана президентом на дострокових виборах у 2018 році переживає постійний спад, журналіст констатує: «Найбіднішим у країні вже майже нічого їсти, а середній клас боїться, що не зможе зберегти свій рівень життя».
Відзначимо, що після заяви Ердогана курс турецької національної валюти обвалився до 9,84 ліри за долар і досяг історичного мінімуму.
Зі свого боку, оглядач газети Süddeutsche Zeitung Томас Авенаріус критикує уряди десяти держав за вимогу звільнити Кавалу.
«Несправедливість очевидна — це зрозуміло і без дипломатичних заяв. Однак за допомогою публічної заяви дипломатів не вдалося домогтися зовсім нічого. Навпаки: у цього недипломатичного кроку, швидше за все, ще будуть наслідки, і він ще ускладнить відносини з Туреччиною. Реджепу Таїпу Ердогану це буде на руку», — вважає він.
З точки зору оглядача Süddeutsche Zeitung, в ситуації, що склалася, Ердоган зможе представити себе в образі «захисника нації», що захищає країну від зовнішніх ворогів і «змови іноземних держав, та що вже там — всього світу проти Туреччини».
«Той, хто спостерігає за країною і її президентом, — а посли повинні це робити — повинні були б знати, як відреагує Ердоган: жорстко і не бажаючи визнавати помилки. Так що схоже, що у Кавалі тепер мало шансів вийти на свободу найближчим часом», — упевнений журналіст.
На те, що поточний дипломатичний скандал — лише привід для торгу і формування нового порядку денного, вказує і список "жертв" серед іноземних послів.
Фінляндію, Норвегію і Нову Зеландію, швидше за все, просто зачепило за компанію. Правозахисна риторика нордичних країн (в тому числі, дії Нобелівського комітету) часом ускладнюють їх відносини з авторитарними режимами, але з огляду на рівень контактів і обсяги зв'язків, обидві сторони ставляться до цього швидше як до неминучого і в цілому прийнятного зла, ніж причини для розриву відносин. Те ж, в цілому, відноситься і до Нової Зеландії.
Так що значення в першу чергу має конфлікт між Анкарою і США, і ядром Європейського союзу — Німеччиною, Францією і Нідерландами.
Урок для України
Події, які відбуваються у стосунках між Туреччиною та іншими членами НАТО, не просто викликають занепокоєння, вони безпосередньо зачіпають інтереси України.
По-перше, з тієї очевидної причини, що Туреччина є чорноморською державою і природним стримуючим фактором для планів Кремля по перетворенню моря у внутрішнє озеро.
Тому в настільки делікатній ситуації від України вимагається максимум обережності, щоб не зіпсувати стосунки із Заходом, з одного боку, і Туреччиною — з іншого. І, виходить, не втручатися у внутрішні справи тієї ж Туреччини. Іншими словами, Києву слід брати приклад з Британії, Іспанії та Італії.
За матеріалами: Корреспондент.net
«Хіба це ваша справа — давати урок Туреччині?»
Посли США, Німеччини, Франції, Канади, Фінляндії, Данії, Нідерландів, Нової Зеландії, Швеції та Норвегії, які закликали Туреччину звільнити ув’язненого турецького правозахисника і філантропа Османа Кавалу, оголошені Анкарою персонами нон грата і будуть вислані з країни.
«Чому ці десять послів роблять такі заяви? Я сказав нашому МЗС, що ми не можемо дозволити собі розкіш приймати їх у своїй країні. Хіба це ваша справа — давати урок Туреччині? Хто ви такі? Залиште Кавалу. Хіба ви залишаєте у своїх країнах вбивць, терористів і бандитів? Вони завжди відповідають: „Суд незалежний“. Тобто, ваш суд незалежний, а наш, значить, залежний? Наш суд подає найкращий приклад незалежності», — заявив Ердоган.
Осман Кавала активно брав участь у проектах, спрямованих на розвиток громадянського суспільства. Він, зокрема, організував роботу в Туреччині фонду американського філантропа Джорджа Сороса Відкрите суспільство.
«Людина на ім’я Кавала — це філія Сороса в Туреччині! Десять послів просять за нього в міністерстві закордонних справ. Яка безсоромність!», — заявив Ердоган 23 жовтня.
У 2017 році правозахисник був заарештований за звинуваченням у фінансуванні та організації антиурядових протестів у стамбульському парку Гезі в 2013 році.
Європейський суд з прав людини в 2019 році ухвалив, що у правоохоронних органів Туреччини немає вагомих доказів, щоб утримувати Кавалу під вартою. Влада Туреччини рішення ЄСПЛ виконувати не стали.
У лютому 2020 року суд виправдав його за цим звинуваченням. У той же день прокуратура видала новий ордер на його арешт, заявивши про його можливу участь у спробі держперевороту в Туреччині і повалення Ердогана, а також у шпигунській діяльності в липні 2016 року.
У січні 2021 року апеляційний суд скасував перший виправдувальний вирок. У разі якщо тепер Кавала буде засуджений за звинуваченням у шпигунстві, йому загрожує довічне ув’язнення. Наступне судове засідання у справі Кавали призначено на 26 листопада.
У вересні цього року Рада Європи дала Туреччині час до грудня, щоб відпустити Кавалу до суду. В іншому випадку Рада Європи загрожує вжити дисциплінарних заходів проти Анкари.
Минулого тижня посли десяти провідних західних країн випустили спільне звернення, в якому закликали Туреччину виконати постанову ЄСПЛ і звільнити Кавалу.
У міжнародній дипломатії присвоєння такої класифікації, як «персона нон грата», зазвичай супроводжується висиланням. Однак глава турецької держави конкретних термінів не назвав. Ердоган звинуватив дипломатів у «непристойності» і заявив, що «вони повинні виїхати звідси, якщо вони не розуміють Туреччину».
Висилання послів — вельми рідко зустрічається в дипломатичній практиці світу, радикальнішим за яку може бути тільки розрив дипвідносин. У разі оголошення посла небажаною персоною, його повернення на колишнє місце роботи, як правило, неможливо, а призначення нового посла — складна і тривала процедура.
З огляду на це, держави вважають за краще уникати подібних демаршів, здатних надовго паралізувати дипломатичні контакти, і вдаються до інших менш жорстких заходів, таких як відкликання послів для консультацій або вислання менш високопоставлених співробітників дипмісій, що дозволяє швидше відіграти ситуацію назад.
ЗМІ повідомляють, що турецькі дипломати намагалися відрадити президента, але їх спроби не увінчалися успіхом. Таким чином, рішення Ердогана свідчить про його рішучість йти в конфлікті із Заходом до кінця.
Одним із перших на новини з Анкари відреагував глава Європейського парламенту Давид Сассолі: «Висилання десяти послів — свідоцтво того, що турецький уряд рухається до авторитаризму. Нас не залякати. Свободу Осману Кавалі».
The expulsion of ten ambassadors is a sign of the authoritarian drift of the Turkish government. We will not be intimidated.
— David Sassoli (@EP_President) October 23, 2021
Freedom for Osman Kavala.
Міністерство закордонних справ Німеччини, коментуючи агентству Reuters слова Ердогана, повідомив лише, що веде «інтенсивні консультації» з іншими дев’ятьма країнами.
МЗС Норвегії повідомив агентству, що норвезьке посольство в Анкарі поки не отримувало від турецької влади ніякої інформації про висилання посла.
«Наш посол не робив нічого такого, що заслуговувало б висилання. Ми продовжимо закликати Туреччину дотримуватися демократичних норм і принципу верховенства закону, що вона взяла на себе зобов’язання робити за Європейською конвенцією про права людини», — сказала агентству прес-секретар відомства Праці Маасейде.
Влада Туреччини повинна пояснити оголошення персонами нон грата дипломатів десяти країн, включаючи посла США, заявив представник Держдепу. «Ми знаємо про ці повідомлення і чекаємо ясності від МЗС Туреччини», — сказав він.
Оголошення Туреччиною послів десяти держав персонами нон грата викликали великий резонанс у мас-медіа Німеччини. Чи був демарш Ердогана емоційним поривом або продуманим тактичним кроком? Думки німецьких ЗМІ з цього приводу розділилися.
На думку газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, Ердоган «перетворився для Туреччини на тягар».
«Можливо, спровокована ним ескалація і приносить йому самому задоволення, але для його країни вона шкідлива… Нова ескалація тільки прискорить спад турецької економіки, а Ердоган злить тих, у чиїй руці допомоги він насправді потребує», — вважає оглядач FAZ Райнер Херман.
Наскільки Ердоган ізолює себе цим кроком, він зрозуміє в наступні вихідні на саміті Великої двадцятки в Римі. «Владі країн, яким Ердоган кидає виклик, його Туреччині нічого протиставити», — підкреслив він.
Кореспондент газети TAZ у Туреччині Юрген Готтшліх у зв’язку з цим пише, що «автократи не йдуть по добрій волі».
«Або їх скидають, або вони самі риють собі могилу. Турецька опозиція сподівається, що президент, здійснюючи лобову атаку на Захід, у разі якщо він дійсно доб'ється висилання десяти послів, власне, і риє собі цю саму могилу», — пише журналіст.
Вказуючи, що турецька економіка з часу переобрання Ердогана президентом на дострокових виборах у 2018 році переживає постійний спад, журналіст констатує: «Найбіднішим у країні вже майже нічого їсти, а середній клас боїться, що не зможе зберегти свій рівень життя».
Відзначимо, що після заяви Ердогана курс турецької національної валюти обвалився до 9,84 ліри за долар і досяг історичного мінімуму.
Turkey’s 2022-2024 economic program (published last month) assumed the following dollar exchange rates for the lira
— Piotr Zalewski (@p_zalewski) October 25, 2021
2021: 8.30
2022: 9.27
2023: 9.77
2024: 10.27
The lira reached 2023 levels this morning, fifty days after the program was published.
Зі свого боку, оглядач газети Süddeutsche Zeitung Томас Авенаріус критикує уряди десяти держав за вимогу звільнити Кавалу.
«Несправедливість очевидна — це зрозуміло і без дипломатичних заяв. Однак за допомогою публічної заяви дипломатів не вдалося домогтися зовсім нічого. Навпаки: у цього недипломатичного кроку, швидше за все, ще будуть наслідки, і він ще ускладнить відносини з Туреччиною. Реджепу Таїпу Ердогану це буде на руку», — вважає він.
З точки зору оглядача Süddeutsche Zeitung, в ситуації, що склалася, Ердоган зможе представити себе в образі «захисника нації», що захищає країну від зовнішніх ворогів і «змови іноземних держав, та що вже там — всього світу проти Туреччини».
«Той, хто спостерігає за країною і її президентом, — а посли повинні це робити — повинні були б знати, як відреагує Ердоган: жорстко і не бажаючи визнавати помилки. Так що схоже, що у Кавалі тепер мало шансів вийти на свободу найближчим часом», — упевнений журналіст.
На те, що поточний дипломатичний скандал — лише привід для торгу і формування нового порядку денного, вказує і список "жертв" серед іноземних послів.
Фінляндію, Норвегію і Нову Зеландію, швидше за все, просто зачепило за компанію. Правозахисна риторика нордичних країн (в тому числі, дії Нобелівського комітету) часом ускладнюють їх відносини з авторитарними режимами, але з огляду на рівень контактів і обсяги зв'язків, обидві сторони ставляться до цього швидше як до неминучого і в цілому прийнятного зла, ніж причини для розриву відносин. Те ж, в цілому, відноситься і до Нової Зеландії.
Так що значення в першу чергу має конфлікт між Анкарою і США, і ядром Європейського союзу — Німеччиною, Францією і Нідерландами.
Урок для України
Події, які відбуваються у стосунках між Туреччиною та іншими членами НАТО, не просто викликають занепокоєння, вони безпосередньо зачіпають інтереси України.
По-перше, з тієї очевидної причини, що Туреччина є чорноморською державою і природним стримуючим фактором для планів Кремля по перетворенню моря у внутрішнє озеро.
Тому в настільки делікатній ситуації від України вимагається максимум обережності, щоб не зіпсувати стосунки із Заходом, з одного боку, і Туреччиною — з іншого. І, виходить, не втручатися у внутрішні справи тієї ж Туреччини. Іншими словами, Києву слід брати приклад з Британії, Іспанії та Італії.
За матеріалами: Корреспондент.net
