В команду Зе в Запорізький області хочуть потрапити «відомі попередники»
Молода амбітна команда «зелених» починає рясніти старими обличчями, які досить непогано «попрацювали» при «помаранчевих», не сумували при «голубих» та навіть при «жовто-блакитних». Термін «пристосуванець» красномовно говорить про деяких посадовців, які будують кар’єру на тому, що просто вдягають маску та підлаштовуються під будь-якого з панів. І навіть серед таких «талантів», мало хто може похвалитися роботою при владі близько двох десятирічь. Але сьогодні запоріжці з подивом побачили помічника одного з новообраних нардепів та працівника Запорізького штаба партії Зе — активіста, транспортника, політолога, штабіста — Романа Пісарєва. Дійсно багата на таланти земля запорізька.
Спробувати себе в новому амплуа Роман вирішив після того, як з тріском провалився у ролі владного транспортного «рєшали». Такими речами зазвичай не хизуються, а навпаки приховують. Тим паче, що гроші полюбляють тишу.
Спробувати себе в новому амплуа Роман вирішив після того, як з тріском провалився у ролі владного транспортного «рєшали». Такими речами зазвичай не хизуються, а навпаки приховують. Тим паче, що гроші полюбляють тишу.
Зважте: більше та довше ніж Роман Пісарєв з пасажироперевезеннями в області ще ніхто не працював. Він примудрився будувати кар’єру при Карташові, Червоненко, Петрові та Пеклушенко. Хоча запоріжцям достеменно відомо: наскільки це різні люди. Єдиним, з ким Роману не пощастило налагодити взаємовідносини – це Бриль. Хоча, якби ж то не жадібність Пісарєва, все могло б скластись інакше, пишуть Факти Запоріжжя.
Роман Пісарєв не тільки опікувався напрямком пасажироперевезень багато років поспіль. Більш того, він став частинкою цього прибуткового бізнесу, придбавши на «законну зарплатню» кілька автобусів та прилаштувавши їх до найприбутковіших маршрутів.
Час минав, Роман не молодів. Відповідно варто було подбати про майбутнє. Чи то підступність та жадібність пересилили, а, можливо, Пісарєв просто не втримався від спокуси, та його метою стало крісло керівника обласного осередку «Укртрансбезпеки». І тут Романа можна зрозуміти, адже саме в цей період структура мала повноваження контролю вантажних морських та річних перевезень. А у Запорізькій області це не лише річкові порти, а і дуже важливий Бердянський морський порт. Так би мовити — мільйонний джекпот, вважають Факти Запоріжжя.
Тож Пісарєв вирішив піти ва-банк. Присягнувши ексгубернатору служити чесно та працювати на благо і розвиток області, Пісарєв досить успішно втерся в довіру до керівництва без особливих зусиль, зважаючи на багаторічний досвід зміни господарів та повну відсутність моральних принципів. Як результат: саме його кандидатуру запропонували та погодили на посаду керівника Укртрансбезпеки Запорізької області. Звичайно, Роман чудово розумів, що шкурка варта вичинки. Хто, як не він міг знати про справжні обсяги транспортного ринку та всі можливості подальшого особистого збагачення?
Отримавши бажане, вже за тиждень Пісарєв присягнув на відданість новому пану та пообіцяв працювати на благо керівника всеукраїнської «Укртрансбезпеки» Михайла Ноняка. Останнього, до речі, президент Зеленський наполегливо рекомендував звільнити у найкоротші терміни. Адже «роботу» Ноняка досить гарно видно по боротьбі з перевантаженими фурами, нелегалами на пасажирському напрямку та наведенні ладу з водними мотоциклами. Відомо, що Ноняк не тримав коло себе і не терпів чесних підлеглих. Що автоматично піднесло Романа Писарєва у ранг одного з кращих для Ноняка «носіїв» данини.
Все тривало непогано. Хоча переглядаючи декларацію Пісарєва, дивуєшся небувалій скромності посадовця. Проте, це тільки завдяки багаторічному досвіду роботи у посадових структурах. І одночасно — його залежності від силових структур. Досвідчені хлопці досить швидко переконали Романа у необхідності «взаємовигідної співпраці». Та просто зробили його своєю дойною корівкою. Таке буває, якщо ти вирішив, що вже схопив Бога за бороду, пишуть Факти Запоріжжя.
Проте, певний час всі були задоволені (принаймні посадовці). Та крісло під паном, якому служив Пісарєв почало хитатись. Це відбувалось не вперше, адже у 2017 році Ноняка вже відсторонювали від посади через гучні корупційні скандали. Пісарєв у свою чергу чудово розумів, що без Ноняка йому на посаді не втриматись. Тим паче він побачив перед собою нову можливість. Адже весь цей час попередній керівник запорізької «Укртрансбезпеки» Олексій Баталов судився зі структурою через власне протизаконне звільнення (ну, недолюблював Ноняк порядних людей). Отже, вже на першому засіданні апеляційного суду Роман вирішує свою посаду просто продати.
Опинившись на узбіччі, Пісарєв згадав про попереднє, так би мовити «намолене» місце. Тож пішов уклонитись старим керівникам в облдержадміністрацію. Тут його прийняли та не надовго. Адже, за час відсутності «рєшали» все почало працювати гідно та без зайвих проблем. Роман же вирішив відродити старі схеми. Відчувши запах грошей, він почав збирати попередню плату за очікувані результати конкурсів на пасажирські перевезення. Дійсно, скільки не корми сіроманця — його все одно до лісу тягне. Отже, оскільки дива не сталось, Роман був змушений покинути ще й департамент промисловості та інфраструктури. Наостанок він, щоправда, спробував повторити історію свого попередника в «Укртранбезпеці» та подав на обладміністрацію до суду. Та програв його в першій же інстанції.
Роман Пісарєв не тільки опікувався напрямком пасажироперевезень багато років поспіль. Більш того, він став частинкою цього прибуткового бізнесу, придбавши на «законну зарплатню» кілька автобусів та прилаштувавши їх до найприбутковіших маршрутів.
Час минав, Роман не молодів. Відповідно варто було подбати про майбутнє. Чи то підступність та жадібність пересилили, а, можливо, Пісарєв просто не втримався від спокуси, та його метою стало крісло керівника обласного осередку «Укртрансбезпеки». І тут Романа можна зрозуміти, адже саме в цей період структура мала повноваження контролю вантажних морських та річних перевезень. А у Запорізькій області це не лише річкові порти, а і дуже важливий Бердянський морський порт. Так би мовити — мільйонний джекпот, вважають Факти Запоріжжя.
Тож Пісарєв вирішив піти ва-банк. Присягнувши ексгубернатору служити чесно та працювати на благо і розвиток області, Пісарєв досить успішно втерся в довіру до керівництва без особливих зусиль, зважаючи на багаторічний досвід зміни господарів та повну відсутність моральних принципів. Як результат: саме його кандидатуру запропонували та погодили на посаду керівника Укртрансбезпеки Запорізької області. Звичайно, Роман чудово розумів, що шкурка варта вичинки. Хто, як не він міг знати про справжні обсяги транспортного ринку та всі можливості подальшого особистого збагачення?
Отримавши бажане, вже за тиждень Пісарєв присягнув на відданість новому пану та пообіцяв працювати на благо керівника всеукраїнської «Укртрансбезпеки» Михайла Ноняка. Останнього, до речі, президент Зеленський наполегливо рекомендував звільнити у найкоротші терміни. Адже «роботу» Ноняка досить гарно видно по боротьбі з перевантаженими фурами, нелегалами на пасажирському напрямку та наведенні ладу з водними мотоциклами. Відомо, що Ноняк не тримав коло себе і не терпів чесних підлеглих. Що автоматично піднесло Романа Писарєва у ранг одного з кращих для Ноняка «носіїв» данини.
Все тривало непогано. Хоча переглядаючи декларацію Пісарєва, дивуєшся небувалій скромності посадовця. Проте, це тільки завдяки багаторічному досвіду роботи у посадових структурах. І одночасно — його залежності від силових структур. Досвідчені хлопці досить швидко переконали Романа у необхідності «взаємовигідної співпраці». Та просто зробили його своєю дойною корівкою. Таке буває, якщо ти вирішив, що вже схопив Бога за бороду, пишуть Факти Запоріжжя.
Проте, певний час всі були задоволені (принаймні посадовці). Та крісло під паном, якому служив Пісарєв почало хитатись. Це відбувалось не вперше, адже у 2017 році Ноняка вже відсторонювали від посади через гучні корупційні скандали. Пісарєв у свою чергу чудово розумів, що без Ноняка йому на посаді не втриматись. Тим паче він побачив перед собою нову можливість. Адже весь цей час попередній керівник запорізької «Укртрансбезпеки» Олексій Баталов судився зі структурою через власне протизаконне звільнення (ну, недолюблював Ноняк порядних людей). Отже, вже на першому засіданні апеляційного суду Роман вирішує свою посаду просто продати.
Опинившись на узбіччі, Пісарєв згадав про попереднє, так би мовити «намолене» місце. Тож пішов уклонитись старим керівникам в облдержадміністрацію. Тут його прийняли та не надовго. Адже, за час відсутності «рєшали» все почало працювати гідно та без зайвих проблем. Роман же вирішив відродити старі схеми. Відчувши запах грошей, він почав збирати попередню плату за очікувані результати конкурсів на пасажирські перевезення. Дійсно, скільки не корми сіроманця — його все одно до лісу тягне. Отже, оскільки дива не сталось, Роман був змушений покинути ще й департамент промисловості та інфраструктури. Наостанок він, щоправда, спробував повторити історію свого попередника в «Укртранбезпеці» та подав на обладміністрацію до суду. Та програв його в першій же інстанції.
Надія не вмирає. І нині ми спостерігаємо, як Пісарєв перевзувся у стрибку і нав’язується кадровим резервом до нового губернатора. Та чи варто нині «прикрашати» команду такою гнилою ягідкою?
