Навчання, дозвілля та терапія: як у Запоріжжі працює новий освітній центр для дітей ВПО, - ФОТОРЕПОРТАЖ
У Запоріжжі відкрили новий освітній центр для дітлахів з вимушено переміщених родин. Тут учням у віці від 6 до 16 років допоможуть не відставати від шкільної програми, надолужити пропущені знання, здобути якісну освіту та знайти нових друзів.
Про це повідомляє 061.
Освітній хаб розташований в безпечному підвальному приміщенні в центрі міста. Заняття для дітей з усіх громад регіону проводять на волонтерських засадах педагоги, які також були релоковані до Запоріжжя з тимчасово окупованих територій. Кожен з них має свою особливу історію, подекуди травматичну та болючу, але вони вирішили згуртуватися і допомогти пережити найскладніші часи дітям.
«Ми працівники саме з міста Мелітополя, але ми готові прийняти дітей з усіх громад області. Першу половину дня у нас проходить формальна освіта для подолання освітніх втрат. З основних предметів — українська мова, математика, історія, географія, біологія. Всі ці предмети були обрані саме за запитом дітей. Коли батьки звертаються до нас, то ми проводимо спочатку моніторинг рівня їх знань, а вже після наші викладачі підлаштовують під них освітню програму. В другій половині дня у нас проходить неформальна освіта — діти навчаються комунікувати один з одним в ігровій формі, з арттерапевтичними методами. З нашими вихованцями працюють і психологи, і соціальні педагоги, бо через війну діти вже відвикли спілкуватися один з одним», — пояснює адміністраторка освітнього центру для дітей ВПО у Запоріжжі Тетяна Колісник.
Крім навчальних занять в освітньому центрі також проводять тематичні заходи – спортивні активності, заняття з арттерапії, тренінги з психологічного розвантаження, квести, кіноклуби, настільні ігри та руханки, різноманітні майстерки.
Діти займаються в групах і залюбки вивчають інформатику, 3D-моделювання, проводять заняття з робототехніки. Підлітки люблять грати в настільні ігри, а діти середнього шкільного віку активно долучаються до творчих занять.
Приміщення для центру орендували за підтримки Мелітопольської громади, а обладнання (планшети, 3D-принтери, інтерактивні панелі, меблі) закупили за кошти донорів.
«Заняття ми проводимо на безплатній основі. Це дуже важливо, бо у Запоріжжі є центри, які надають ці послуги, але вони платні та далеко не всі батьки можуть собі це дозволити. До нашого центру батьки можуть привести дітей, як зручно їм — на першу половину дня, або тільки на другу. З наших родзинок – робототехніка, 3D-принтери, а ще кожну п’ятницю для дітей ми організовуємо кулінарні майстерки. Подекуди діти залишаються вдома на самоті, бо батьки зараз працюють і намагаються забезпечити родину, то діти в таких умовах мають навчитися себе обслуговувати. Саме тому ми вирішили з колегами спробувати такі кулінарні курси, де зможемо наших дітей навчити приготувати салатик, наліпити вареники», — розказують в адміністрації центру.
Максимально центр може вміщувати одночасно до 50 дітей. Заняття зараз розбиті на дві зміни, що дає можливість охопити до 100 учнів. Найбільша група – це діти молодшого шкільного віку, яких батьки, що працюють, не можуть лишити наодинці.
«Перед запуском нашого центру ми звичайно проводили дослідження щодо вивчення потреб дітей. Для цього ми зверталися до просторів надання допомоги. Наш першій центр працював на базі відкритого простору допомоги «Саме тут», допоки він не потрапив під ракетну атаку у квітні 2024 року. Ми вже тоді бачили зацікавленість батьків, коли ми там проводили невеликі інтерактиви з дітками, поки батьки оформлювали допомогу. І після проведення моніторингу, виникла ідея створити такий центр. Є діти, що потребують допомоги з навчанням, а для когось важливою складовою є спілкування та підтримання зв’язку з однолітками», — розказує Тетяна Колісник.
Олександр Ченцов — вчитель інформатики Мелітопольської гімназії №4. В освітньому хабі він знайомить дітлахів з особливістю 3D-моделювання та 3D-друком. За його словами, бажано розпочинати навчання в цьому напрямку з 9—10 років, коли є базові знання геометрії, математики, щоб правильно розміщувати фігури між собою.
«В програмі розробляється модель, яку попередньо осмислили. Потім за допомогою іншої програми – слайсера, перетворюється віртуальна 3D-модель на файл G-code, зрозумілий для 3D-принтера. І так відбувається друк. Зараз ви можете побачити, як друкується стіна майбутнього розумного будинку. Згодом всі стіни між собою будуть поєднані, туди буде додана ще електроніка, і діти будуть вивчати, як працює розумний будинок», — з захопленням каже Олександр Миколайович.
А ось Наталія Корзун викладає вихованцям центру інформатику. Вона також переїхала до Запоріжжя після повномасштабного вторгнення з тимчасово окупованої території, хоча рідний будинок в неї знаходиться в Нікополі, який майже щодня зазнає нищівних обстрілів. Наталя знайшла прихисток у Запоріжжі і намагається вкладати всі сили в навчання дітей. Вона проводить шкільні уроки, а також волонтерить і допомагає в освітньому центрі.
«Я викладаю програмування, інформатику, робототехніку, допомагаю іншим колегам. Навантаження у нас майже кожного тижня змінюється, але я знаю в принципі всіх дітей, які зараз приходять до нас. Колись на початку ще заснування, це був Мелітопольський маленький осередочок, потім він почав розширюватись, почали діти приходити з інших міст. У нас проходить як офлайн-навчання, так і різноманітні майстерки, гуртки, позашкільна робота. У нас понад 5—10 напрямків роботи зараз і нам хотілося б і надалі розвиватися та масштабуватися», — розказує Наталія Козуб.
