Першому президенту України Леоніду Кравчуку виповнилось 88 років
Леоніду Кравчуку виповнилося 88 років. Перший Президент України зустрічає цей день народження в Німеччині — там він з літа перебуває на реабілітації після операції на серці. Нині, за словами близьких, імениннику вже ліпше. Однак інтерв’ю поки що не дає, та й коли Кравчук може повернутись в Україну, прогнозувати не беруться.
Про тернистий шлях політика вже після його президентства — 10 січня йдеться в сюжеті ТСН.
«Бігти між крапельками дощу» — жарт, який вигадали українці про шлях Кравчука у політиці. Цей метод неабияк допоміг йому, радянському функціонеру, провести Україну між крапельками, а потім залишити президентське крісло наступнику, попри напружені стосунки з ним та болісний програш йому на виборах.
Він сам наполіг, щоби влаштувати церемонію передачі влади, хай якою болісною була поразка. Кравчук, у супроводі почесної варти та численних журналістів, провів Кучму в президентську резиденцію і уже в колишній свій кабінет.
«Хочу закласти таку традицію, коли президенти будуть мінятися, то кожен наступний щоб віддавав шану і належне попередньому, а не бігав за ним з палицею», — сказав він тоді.
Традиція не прижилась. Ніхто з наступних президентів більше не виявляв такої поваги до новообраного глави держави, а в Кравчука почались складні часи. Він мусив обирати: назавжди залишитись напівзабутою символічною постаттю — першим президентом чи спробувати повернутись в активну політику. Він обрав політику та пішов в депутати на чолі партії СДПУ (о), яка швидко зажила дурної слави, зокрема, і через роль одного з її лідерів — Віктора Медведчука. У середині 2000-х Кравчук очолив опозиційний блок «Не Так»!, створений на противагу президенту Віктору Ющенку, який переміг завдяки Помаранчевій Революції, де народилось гасло «Ющенко, Так»!
Блок «Не Так!» запам’ятався примітивно маніпулятивними рекламними роликами та з тріском програв вибори. А Кравчук нарешті розійшовся з політсилою Медведчука, який тоді вже активно дрейфував в бік Росії. А в 2010-му, коли за президентську булаву боролись Янукович і Тимошенко, Кравчук відкрито підтримав саме прем'єрку. За ці політичні кульбіти йому не раз дорікали, мовляв, навіть для політика занадто гнучкий.
«Конформізм — це одна з характеристик української національної психології… І Леонід Макарович теж це уособлює. І це сформовано його життям. Він змушений був, як українець, українець органічний, із західної України, він змушений був пристосовуватись до радянського режиму, до різних змін політичної кон’юнктури», — зазначає політолог Володимир Фесенко.
Під час Революції Гідності — у грудні 2013-го, коли учасників Майдану ще не вбивали, але вже били і катували — Кравчук радить Януковичу звільнити всіх силових керівників та уряд, щоби зняти напругу. І ще — погоджується модерувати так звані круглі столи, за участі всіх президентів. Політтехнологи Януковича в такий спосіб намагались створити ілюзію: нібито влада прагне діалогу з мітингарями.
Спокійна пенсія — це не для нього. Коли Леонід Кучма йде з Тристоронньої контактної групи, 86-річний Кравчук погоджується очолити українську делегацію в Мінську.
«Час для відпочинку не настав. Я прийняв рішення, якщо я зможу — а я хочу цього, щоб пришвидшити мир на Донбасі, — я це буду робити до останнього», — зазначав він.
Перший президент болісно переживає війну на Донбасі. І часом абуває про дипломатію.
«Я буду стріляти до останнього, поки у мене руки будуть тримати зброю, поки буду бачити ворога. Я його, су**го сина, до себе на поріг не запрошував, він прийшов сам. Я його вб’ю, як тільки він з’явиться. Що буде далі, мене вже не цікавить», — говорив він тоді.
Він робить те, що вміє: намагається переконати, достукатись до росіян. Тому нерідко з’являється в ефірах російських каналів, хоча і знає: його по-шулерськи використовують у цій пропаганді.
Він і досі не соромиться бути емоційним, а ще — не терпить сидіти без діла та погоджується робити будь-що, де може бути корисним — навіть у свої тепер уже 88.
Президент Володимир Зеленський привітав першого президента незалежної України Леоніда Кравчука із днем народження.
Про тернистий шлях політика вже після його президентства — 10 січня йдеться в сюжеті ТСН.
«Бігти між крапельками дощу» — жарт, який вигадали українці про шлях Кравчука у політиці. Цей метод неабияк допоміг йому, радянському функціонеру, провести Україну між крапельками, а потім залишити президентське крісло наступнику, попри напружені стосунки з ним та болісний програш йому на виборах.
Він сам наполіг, щоби влаштувати церемонію передачі влади, хай якою болісною була поразка. Кравчук, у супроводі почесної варти та численних журналістів, провів Кучму в президентську резиденцію і уже в колишній свій кабінет.
«Хочу закласти таку традицію, коли президенти будуть мінятися, то кожен наступний щоб віддавав шану і належне попередньому, а не бігав за ним з палицею», — сказав він тоді.
Традиція не прижилась. Ніхто з наступних президентів більше не виявляв такої поваги до новообраного глави держави, а в Кравчука почались складні часи. Він мусив обирати: назавжди залишитись напівзабутою символічною постаттю — першим президентом чи спробувати повернутись в активну політику. Він обрав політику та пішов в депутати на чолі партії СДПУ (о), яка швидко зажила дурної слави, зокрема, і через роль одного з її лідерів — Віктора Медведчука. У середині 2000-х Кравчук очолив опозиційний блок «Не Так»!, створений на противагу президенту Віктору Ющенку, який переміг завдяки Помаранчевій Революції, де народилось гасло «Ющенко, Так»!
Блок «Не Так!» запам’ятався примітивно маніпулятивними рекламними роликами та з тріском програв вибори. А Кравчук нарешті розійшовся з політсилою Медведчука, який тоді вже активно дрейфував в бік Росії. А в 2010-му, коли за президентську булаву боролись Янукович і Тимошенко, Кравчук відкрито підтримав саме прем'єрку. За ці політичні кульбіти йому не раз дорікали, мовляв, навіть для політика занадто гнучкий.
«Конформізм — це одна з характеристик української національної психології… І Леонід Макарович теж це уособлює. І це сформовано його життям. Він змушений був, як українець, українець органічний, із західної України, він змушений був пристосовуватись до радянського режиму, до різних змін політичної кон’юнктури», — зазначає політолог Володимир Фесенко.
Під час Революції Гідності — у грудні 2013-го, коли учасників Майдану ще не вбивали, але вже били і катували — Кравчук радить Януковичу звільнити всіх силових керівників та уряд, щоби зняти напругу. І ще — погоджується модерувати так звані круглі столи, за участі всіх президентів. Політтехнологи Януковича в такий спосіб намагались створити ілюзію: нібито влада прагне діалогу з мітингарями.
Спокійна пенсія — це не для нього. Коли Леонід Кучма йде з Тристоронньої контактної групи, 86-річний Кравчук погоджується очолити українську делегацію в Мінську.
«Час для відпочинку не настав. Я прийняв рішення, якщо я зможу — а я хочу цього, щоб пришвидшити мир на Донбасі, — я це буду робити до останнього», — зазначав він.
Перший президент болісно переживає війну на Донбасі. І часом абуває про дипломатію.
«Я буду стріляти до останнього, поки у мене руки будуть тримати зброю, поки буду бачити ворога. Я його, су**го сина, до себе на поріг не запрошував, він прийшов сам. Я його вб’ю, як тільки він з’явиться. Що буде далі, мене вже не цікавить», — говорив він тоді.
Він робить те, що вміє: намагається переконати, достукатись до росіян. Тому нерідко з’являється в ефірах російських каналів, хоча і знає: його по-шулерськи використовують у цій пропаганді.
Він і досі не соромиться бути емоційним, а ще — не терпить сидіти без діла та погоджується робити будь-що, де може бути корисним — навіть у свої тепер уже 88.
Президент Володимир Зеленський привітав першого президента незалежної України Леоніда Кравчука із днем народження.
