Результати візиту канцлера
Він провів переговори із президентом Володимиром Зеленським. Журналістам Шольц повідомив, що у разі вторгнення в Україну на Росію чекатимуть миттєві та потужні санкції і саме це він збирається повідомити главу Кремля на переговорах у Москві завтра.
Візит Шольца до Москви був анонсований на тлі критики з боку інших країн НАТО, які звинувачують Німеччину у бездіяльності та незадоволені її відмовою постачати Києву зброю.
Шольц також не говорив з усією однозначністю, що у разі російського військового вторгнення в Україну газопровід «Північний потік-2» не буде запущений — хоча прямо цього теж не виключав.
«Стратегічна невизначеність»
Росія та країни НАТО з листопада обмінюються звинуваченнями, погрозами, пишуть один одному листи та проводять переговори, сперечаючись про розширення альянсу та майбутнє України.
Шольц обійняв посаду канцлера початку грудня і відразу підключився до публічної дипломатії навколо цього конфлікту.
Але в лютому він став діяти активніше — зустрівся у Вашингтоні з президентом США Джо Байденом, прийняв у Берліні лідерів Франції, Польщі та країн Балтії та запланував візити до Києва та Москви — саме в такому порядку.
Шольц каже, що він їде попередити Росію про вкрай дорогу ціну, яку вона заплатить, якщо розпочне вторгнення в Україну.
Але він не розкриває, про які саме санкції йдеться — німецький канцлер наполягає, що у цих питаннях потрібно зберігати «стратегічну невизначеність» і не викладати всі козирі на стіл.
Замість ескалації Шольц хоче запропонувати дипломатію — підтримати переговори у всіх існуючих форматах, від «нормандського», де зустрічаються представники Росії, України, Німеччини та Франції, до ОБСЄ, Ради Росія-НАТО та діалогу між США та Москвою.
«Де Олаф?»
Критики в Німеччині та за кордоном звинувачували Шольца у тому, що він усунувся від вирішення суперечки між Росією та Заходом про майбутнє України.
У 2014-2015 роках Ангела Меркель виступала неформальним лідером Європи та відіграла важливу роль у укладанні перемир’я на сході України. Зараз домовитися з Путіним намагається французький президент Еммануель Макрон, а всі головні питання вирішуються між Росією та США.
У цій кризі Макрон сидить за кермом, а Шольц виглядає просто пасажиром, пише німецька газета Handelsblatt.
У німецьких соцмережах поширювалися хештеги #WoIstOlaf та #WoIstScholz — «Де Олаф?» та «Де Шольц?». Соцопитування показували падіння його рейтингу.
Але канцлера не варто судити за мірками його попередниці, сказав у розмові з Бі-бі-сі німецький політолог Марсель Дірсус, співробітник Інституту безпекової політики Кільського університету.
«Ангела Меркель була при владі довша за більшість демократичних лідерів, вона викликала величезну повагу, і її авторитет виходив за рамки її поста. Так що це не провина Олафа Шольца — він тільки обійняв посаду», — вважає політолог.
Крім досвіду, Шольц і Меркель мають ідеологічні відмінності — новий канцлер належить до Соціал-демократичної партії, яка історично займала більш гнучку позицію до НДР і Москви, ніж християнські демократи Меркель.
Щоразу, коли заходить мова про Росію, соціал-демократи повертаються до Ostpolitik [Східної політики], якою ФРН слідувала під час Холодної війни, вибудовуючи відносини з НДР і з Москвою, — говорить Дірсус. — Вона глибоко закладена у мисленні соціал-демократів».
Шольцю постійно нагадують про Герхарда Шредера — екс-канцлера від Соціал-демократичної партії, який тепер обіймає посаду голови ради директорів «Роснефти» та Nord Stream AG, компанії-оператора газопроводу «Північний потік».
Шредер публічно повторює риторику Кремля — звинувачує Україну у «брязканні зброєю» та агресії проти Донбасу.
«Він не говорить від імені уряду. Він не працює в уряді. Він не входить в уряд. Зараз канцлер — я, і політика Німеччини — це те, що ви чуєте від мене», — відповів Шольц на запитання Сі-ен-ен про попереднику.
Посилення риторики Росії і тиск з боку союзників змушують Шольца діяти активніше, вважає Дірсус з Кільського університету.
Берлін оголосив, наприклад, про відправку до 350 військових у Литву. Політолог наголошує, що розміщення додаткового контингенту було заплановано раніше, просто процес був пришвидшений, щоб створити позитивну новину.
«Німеччина виглядала настільки погано, що їй потрібно було зробити щось», — каже Дірсус.
Російський газ — слабкість чи козир?
Якщо Росія почне вторгнення в Україну, то «Північного потоку-2» не буде, заявив Джо Байден, стоячи поряд із Шольцем на спільній прес-конференції.
«Ми зупинимо [його запуск]», — попередив американський президент.
Проте Шольц уникнув питань про газопровід. Після цього президент України Володимир Зеленський скасував зустріч з Анленою Бербок, яка приїхала до Києва главою МЗС Німеччини.
Сама Бербок неодноразово говорила, що Берлін готовий до жорстких санкцій, зокрема і відмовитися від " Північного потоку-2 " . Але вона належить до партії «Зелених» і ще до виборів обіцяла не запускати газопровід у разі перемоги.
Графіка
Серед однопартійців Шольца, соціал-демократів, ставлення до проекту складніше. Міністр оборони Крістін Ламбрехт, наприклад, наполягає, що він прямо не пов’язаний із конфліктом.
«Північний потік-2» закінчується у федеральній землі Мекленбург — Передня Померанія, і її глава Мануела Швезіг, також член Соціал-демократичної партії, активно підтримує російський газопровід.
«Мені здається, значення «Північного потоку-2» може бути перебільшено, але з боку України справедливо очікувати від Берліна ясної позиції, і для мене загадка, чому її немає», — каже Марсель Дірсус.
За словами політолога, Берлін розуміє, що у разі агресії Росії проти України запуск газопроводу стане практично неможливим, тому що США робитимуть усе, щоб зупинити проект.
Він пов’язав сумніви Шольца з тим самим Ostpolitik, яка бачить у торгівлі можливість впливу міжнародних партнерів.
За словами політолога, у Німеччині існує погляд на постачання російського газу не як на односторонню залежність від Росії, а як на взаємозалежні відносини, які однаково важливі для покупця та продавця.
«Знову ж таки, це дуже спірний підхід. Дехто вважає, що німці щиро так думають. Інші ж кажуть, що це просто відмовка для досягнення своїх економічних інтересів», — додає Дірсус.
П’ять тисяч касок — і жодних гаубиць
Берлін блокує постачання Україні зброї — наприклад, снайперських гвинтівок — у рамках структур НАТО. Він також забороняє третім країнам перенаправляти своє озброєння до Києва: уряд Естонії не отримав дозволу на відправку гаубиць німецького виробництва.
Поки що Берлін погодився лише обладнати в Україні військово-польовий шпиталь та виділити 5 тис. касок для української армії.
Що німецькі політики хочуть відправити в Україну? Шоломи? Це сором на весь світ!», — обурювалася в інтерв’ю Der Spiegel лауреатка Нобелівської премії з літератури Герта Мюллер.
Шольц у відповідь каже, що Німеччина найбільше зробила для економічної підтримки України, виділивши близько 2 млрд. доларів за останні сім років. Що ж до шоломів, то їх попросила українська влада.
«Німецький уряд багато років посідає чітку позицію — ми не відправляємо озброєння в кризові регіони, і ми не відправляємо смертоносну зброю в Україну», — сказав Шольц в інтерв’ю німецькому громадському телебаченню.
Проте експерти кажуть, що це не так — і Берлін не раз схвалював постачання зброї до Єгипту, ОАЕ та Саудівської Аравії, хоча це країни беруть участь у кривавій війні в Ємені, яка призвела до голоду та гуманітарної катастрофи
Шольцу доводиться враховувати позиції своїх партнерів щодо коаліції.
Але до Росії у німців особливе ставлення через історичні причини, насамперед Другої світової війни, вважає Дірсус: «Нацистська Німеччина знищила мільйони росіян, і це не може бути просто забуто. Щоразу, коли німці думають про політику щодо Росії, вони думають про заподіяні страждання та смерть, і це впливає на політику на адресу Москви»
Тому для багатьох у Німеччині неприйнятна думка про німецьку зброю, яка буде спрямована на російських солдатів.
«На жаль, це вибіркове тлумачення історії, тому що, зрозуміло, німці завдали жахливих страждань не лише російським, а й українцям», — каже політолог.
Але він вважає, що особливе ставлення до Москви пов’язане з історією об'єднання Німеччини 1990 року.
«На відміну від американців, німці не думають про те, що вони перемогли в холодній війні. Берлінська стіна впала завдяки дипломатії та завдяки згоді Москви на об'єднання. І мені здається, що в Німеччині є відчуття обов’язку щодо Росії», — зауважує він. .
Але проти постачання зброї в Україну є й прагматичніші аргументи, додає політолог: громадська думка.
«Широко поширена думка, що постачання озброєння Україні на даний момент призведе лише до ескалації конфлікту — що, відправляючи зброю, ми не допоможемо українцям, а, навпаки, зробимо їхнє життя складнішим», — каже Дірсус.
70% німців проти постачання зброї Україні, і лише 21% — за, показало опубліковане на початку лютого опитування, яке провела німецька мовна компанія ARD.
«Якщо ти хочеш переобратися, абсолютно раціонально бути проти цього. А політики зазвичай хочуть переобратися — у демократичних країнах, принаймні», — додає політолог.
За матеріалами: bbc.com
Візит Шольца до Москви був анонсований на тлі критики з боку інших країн НАТО, які звинувачують Німеччину у бездіяльності та незадоволені її відмовою постачати Києву зброю.
Шольц також не говорив з усією однозначністю, що у разі російського військового вторгнення в Україну газопровід «Північний потік-2» не буде запущений — хоча прямо цього теж не виключав.
«Стратегічна невизначеність»
Росія та країни НАТО з листопада обмінюються звинуваченнями, погрозами, пишуть один одному листи та проводять переговори, сперечаючись про розширення альянсу та майбутнє України.
Шольц обійняв посаду канцлера початку грудня і відразу підключився до публічної дипломатії навколо цього конфлікту.
Але в лютому він став діяти активніше — зустрівся у Вашингтоні з президентом США Джо Байденом, прийняв у Берліні лідерів Франції, Польщі та країн Балтії та запланував візити до Києва та Москви — саме в такому порядку.
Шольц каже, що він їде попередити Росію про вкрай дорогу ціну, яку вона заплатить, якщо розпочне вторгнення в Україну.
Але він не розкриває, про які саме санкції йдеться — німецький канцлер наполягає, що у цих питаннях потрібно зберігати «стратегічну невизначеність» і не викладати всі козирі на стіл.
Замість ескалації Шольц хоче запропонувати дипломатію — підтримати переговори у всіх існуючих форматах, від «нормандського», де зустрічаються представники Росії, України, Німеччини та Франції, до ОБСЄ, Ради Росія-НАТО та діалогу між США та Москвою.
«Де Олаф?»
Критики в Німеччині та за кордоном звинувачували Шольца у тому, що він усунувся від вирішення суперечки між Росією та Заходом про майбутнє України.
У 2014-2015 роках Ангела Меркель виступала неформальним лідером Європи та відіграла важливу роль у укладанні перемир’я на сході України. Зараз домовитися з Путіним намагається французький президент Еммануель Макрон, а всі головні питання вирішуються між Росією та США.
У цій кризі Макрон сидить за кермом, а Шольц виглядає просто пасажиром, пише німецька газета Handelsblatt.
У німецьких соцмережах поширювалися хештеги #WoIstOlaf та #WoIstScholz — «Де Олаф?» та «Де Шольц?». Соцопитування показували падіння його рейтингу.
Але канцлера не варто судити за мірками його попередниці, сказав у розмові з Бі-бі-сі німецький політолог Марсель Дірсус, співробітник Інституту безпекової політики Кільського університету.
«Ангела Меркель була при владі довша за більшість демократичних лідерів, вона викликала величезну повагу, і її авторитет виходив за рамки її поста. Так що це не провина Олафа Шольца — він тільки обійняв посаду», — вважає політолог.
Крім досвіду, Шольц і Меркель мають ідеологічні відмінності — новий канцлер належить до Соціал-демократичної партії, яка історично займала більш гнучку позицію до НДР і Москви, ніж християнські демократи Меркель.
Щоразу, коли заходить мова про Росію, соціал-демократи повертаються до Ostpolitik [Східної політики], якою ФРН слідувала під час Холодної війни, вибудовуючи відносини з НДР і з Москвою, — говорить Дірсус. — Вона глибоко закладена у мисленні соціал-демократів».
Шольцю постійно нагадують про Герхарда Шредера — екс-канцлера від Соціал-демократичної партії, який тепер обіймає посаду голови ради директорів «Роснефти» та Nord Stream AG, компанії-оператора газопроводу «Північний потік».
Шредер публічно повторює риторику Кремля — звинувачує Україну у «брязканні зброєю» та агресії проти Донбасу.
«Він не говорить від імені уряду. Він не працює в уряді. Він не входить в уряд. Зараз канцлер — я, і політика Німеччини — це те, що ви чуєте від мене», — відповів Шольц на запитання Сі-ен-ен про попереднику.
Посилення риторики Росії і тиск з боку союзників змушують Шольца діяти активніше, вважає Дірсус з Кільського університету.
Берлін оголосив, наприклад, про відправку до 350 військових у Литву. Політолог наголошує, що розміщення додаткового контингенту було заплановано раніше, просто процес був пришвидшений, щоб створити позитивну новину.
«Німеччина виглядала настільки погано, що їй потрібно було зробити щось», — каже Дірсус.
Російський газ — слабкість чи козир?
Якщо Росія почне вторгнення в Україну, то «Північного потоку-2» не буде, заявив Джо Байден, стоячи поряд із Шольцем на спільній прес-конференції.
«Ми зупинимо [його запуск]», — попередив американський президент.
Проте Шольц уникнув питань про газопровід. Після цього президент України Володимир Зеленський скасував зустріч з Анленою Бербок, яка приїхала до Києва главою МЗС Німеччини.
Сама Бербок неодноразово говорила, що Берлін готовий до жорстких санкцій, зокрема і відмовитися від " Північного потоку-2 " . Але вона належить до партії «Зелених» і ще до виборів обіцяла не запускати газопровід у разі перемоги.
Графіка
Серед однопартійців Шольца, соціал-демократів, ставлення до проекту складніше. Міністр оборони Крістін Ламбрехт, наприклад, наполягає, що він прямо не пов’язаний із конфліктом.
«Північний потік-2» закінчується у федеральній землі Мекленбург — Передня Померанія, і її глава Мануела Швезіг, також член Соціал-демократичної партії, активно підтримує російський газопровід.
«Мені здається, значення «Північного потоку-2» може бути перебільшено, але з боку України справедливо очікувати від Берліна ясної позиції, і для мене загадка, чому її немає», — каже Марсель Дірсус.
За словами політолога, Берлін розуміє, що у разі агресії Росії проти України запуск газопроводу стане практично неможливим, тому що США робитимуть усе, щоб зупинити проект.
Він пов’язав сумніви Шольца з тим самим Ostpolitik, яка бачить у торгівлі можливість впливу міжнародних партнерів.
За словами політолога, у Німеччині існує погляд на постачання російського газу не як на односторонню залежність від Росії, а як на взаємозалежні відносини, які однаково важливі для покупця та продавця.
«Знову ж таки, це дуже спірний підхід. Дехто вважає, що німці щиро так думають. Інші ж кажуть, що це просто відмовка для досягнення своїх економічних інтересів», — додає Дірсус.
П’ять тисяч касок — і жодних гаубиць
Берлін блокує постачання Україні зброї — наприклад, снайперських гвинтівок — у рамках структур НАТО. Він також забороняє третім країнам перенаправляти своє озброєння до Києва: уряд Естонії не отримав дозволу на відправку гаубиць німецького виробництва.
Поки що Берлін погодився лише обладнати в Україні військово-польовий шпиталь та виділити 5 тис. касок для української армії.
Що німецькі політики хочуть відправити в Україну? Шоломи? Це сором на весь світ!», — обурювалася в інтерв’ю Der Spiegel лауреатка Нобелівської премії з літератури Герта Мюллер.
Шольц у відповідь каже, що Німеччина найбільше зробила для економічної підтримки України, виділивши близько 2 млрд. доларів за останні сім років. Що ж до шоломів, то їх попросила українська влада.
«Німецький уряд багато років посідає чітку позицію — ми не відправляємо озброєння в кризові регіони, і ми не відправляємо смертоносну зброю в Україну», — сказав Шольц в інтерв’ю німецькому громадському телебаченню.
Проте експерти кажуть, що це не так — і Берлін не раз схвалював постачання зброї до Єгипту, ОАЕ та Саудівської Аравії, хоча це країни беруть участь у кривавій війні в Ємені, яка призвела до голоду та гуманітарної катастрофи
Шольцу доводиться враховувати позиції своїх партнерів щодо коаліції.
Але до Росії у німців особливе ставлення через історичні причини, насамперед Другої світової війни, вважає Дірсус: «Нацистська Німеччина знищила мільйони росіян, і це не може бути просто забуто. Щоразу, коли німці думають про політику щодо Росії, вони думають про заподіяні страждання та смерть, і це впливає на політику на адресу Москви»
These are very serious times in which I am visiting #Ukraine. It was very important to me here in Kiev to make it clear during my talks with President #Selensky: Germany stands closely alongside Ukraine and supports it on the European path! (½)
— Bundeskanzler Olaf Scholz (@Bundeskanzler) February 14, 2022
Тому для багатьох у Німеччині неприйнятна думка про німецьку зброю, яка буде спрямована на російських солдатів.
«На жаль, це вибіркове тлумачення історії, тому що, зрозуміло, німці завдали жахливих страждань не лише російським, а й українцям», — каже політолог.
Але він вважає, що особливе ставлення до Москви пов’язане з історією об'єднання Німеччини 1990 року.
«На відміну від американців, німці не думають про те, що вони перемогли в холодній війні. Берлінська стіна впала завдяки дипломатії та завдяки згоді Москви на об'єднання. І мені здається, що в Німеччині є відчуття обов’язку щодо Росії», — зауважує він. .
Але проти постачання зброї в Україну є й прагматичніші аргументи, додає політолог: громадська думка.
«Широко поширена думка, що постачання озброєння Україні на даний момент призведе лише до ескалації конфлікту — що, відправляючи зброю, ми не допоможемо українцям, а, навпаки, зробимо їхнє життя складнішим», — каже Дірсус.
70% німців проти постачання зброї Україні, і лише 21% — за, показало опубліковане на початку лютого опитування, яке провела німецька мовна компанія ARD.
«Якщо ти хочеш переобратися, абсолютно раціонально бути проти цього. А політики зазвичай хочуть переобратися — у демократичних країнах, принаймні», — додає політолог.
За матеріалами: bbc.com
Похожие публикации
