У Грузії перемогла "Мрія": Що буде з Саакашвілі
І тепер перед ним дві можливі ролі — політв’язня, який критикує грузинську владу з-за ґрат, ризикуючи отримати нові кримінальні звинувачення, та «блудного українського громадянина», якого Грузія депортує до Києва з кайданками на руках
Місцеві вибори в Грузії завершились достатньо переконливою перемогою партії влади. «Грузинська мрія» отримала 46,56% голосів, і при тому про якісь масові фальсифікації, які могли б радикально спотворити результати волевиявлення, мова не йде. Принаймні, так вважають міжнародні спостерігачі. Та і грузини також — судячи і того що «марш на захист демократії», запланований на 3 жовтня, так і не відбувся.
Партія «Єдиний національний рух» соратників Михайла Саакашвілі отримала теж цілком пристойний результат у 30,7% від загальної кількості відданих голосів, але назвати це перемогою складно.
Тому суперечлива угода про можливість призначення позачергових парламентських виборів у випадку, якщо партія влади набере менше 43%, у Грузії так і не буде активована.
Єдиним шансом хоч якось «підсолодити» не надто веселу ситуацію для грузинської опозиції стане другий турі виборів мерів головних міст країни. Оскільки в жодному з п’яти великих самоврядних грузинських міст обрати мера за першим заходом не вдалося.
Звичайно, якщо опозиції вдасться отримати частковий контроль над великими містами — це дасть непогану базу для подальшої конкуренції з партією влади. Але сподівання опозиціонерів про «кінець дев’ятилітнього домінування «Грузинської мрії» виявилися явно передчасними. Тим паче, що і перспективи перемоги голови Єдиного національного руху Ніки Мелія над чинним провладним мером Тбілісі, колишнім футболістом Кахою Каладзе, який в першому турі набрав 45% проти 34% у Мелії — теж виглядають не так щоби однозначними.
Тут може виникнути логічне питання — а де в цьому торжестві демократії і прозорих виборів буде місце Михайла Саакашвілі, який прибув до Грузії з України з явною метою очолити революцію? Відповідь, на жаль, зараз є очевидною. Це місце — в тюрмі.
Політик, повертаючись на батьківщину, явно розраховував на те, що результати виборів будуть хоч трохи більш сприятливими для його політичного проекту. Можливо, ця віра стимулювалася його грузинськими соратниками, які не хотіли розчаровувати Саакашвілі. Можливо, зрештою, що він став жертвою самообману. До останнього вірячи в революцію, він, за розповідями друзів, сам здався спецслужбам (які спочатку стверджували, що Саакашвілі в Грузії немає, а потім — що вони «від початку за ним спостерігали»). Можливо, врешті, Саакашвілі банально переоцінив свій вплив на грузинську політику, щиро вірячи, що його приїзд додасть до 30% підтримки його партії іще бодай 5-7 відсоткових пунктів, яких було б достатньо для початку якоїсь протестної активності. Не хотілось би додавати цинізму до моментів, пов’язаних із особистим життям Саакашвілі, але навіть буремні перипетії його роману з Лізою Ясько, оприлюднення подробиць якого не дуже випадково збіглося з «грузинським вояжем» політика, теж, ймовірно, мали зіграти на користь пожвавлення інтересу до його персони. Але — не склалося. Все це не спрацювало.
Тому наразі Саакашвілі в тюрмі — і соратники не в змозі його звідтіля витягти. Бо для радикального тиску на владу потрібна мобілізація мас. Яка могла б відбутися в тому випадку, якби громадяни Грузії повірили, що влада вкрала у них перемогу. Чого не сталося.
Тому сьогоднішня акція «Свободу Міші», яку опозиція проведе біля тюрми в Руставі, де утримують Саакашвілі, навряд чи матиме якісь практичні результати.
При тому Саакашвілі, звичайно, продовжує бути проблемою для грузинської влади, оскільки реалістичність висунутих проти нього звинувачень викликає на Заході закономірні і виправдані сумніви. Тому хоч тиск вулиці і не буде фатально сильним, але спробу визволити Саакашвілі з тюрми західні дипломати таки здійснять — попри той факт, що вони ж наполегливо відмовляли грузинського екс-президента від вояжу на батьківщину. Хоча б тому, що офіційний Тбілісі наразі намагається натиснути на Саакашвілі, ініціюючи проти нього дедалі більш фантастичні кримінальні справи.
При тому вельми ймовірно, що грузинська влада до аргументів Заходу дослухається — аби не творити з не надто успішного революціонера більш успішного політв’язня. В такому випадку, подальші проблеми із політичною активністю Михайла Саакашвілі буде перекладено на плечі влади української, яка, в особі президента Зеленського, вже виразила готовність знову прийняти блудного громадянина. Який, без сумніву, продовжить тішити поціновувачів новими несподіваними політичними ходами, та ускладнювати стосунки між Києвом та сьогоднішньою грузинською владою.
Нова дружина Саакашвілі розповіла, як рятуватиме коханого.
З'явилася інформація, що Саакашвілі відмовився від екстрадиції в Україну. Адвокат Саакашвілі заявив, що його команда має намір розгорнути політичну боротьбу у Грузії.
A в Одесі розпочато розслідування за фактом перетину держкордону Саакашвілі.
За матеріалами: Depo.ua
Місцеві вибори в Грузії завершились достатньо переконливою перемогою партії влади. «Грузинська мрія» отримала 46,56% голосів, і при тому про якісь масові фальсифікації, які могли б радикально спотворити результати волевиявлення, мова не йде. Принаймні, так вважають міжнародні спостерігачі. Та і грузини також — судячи і того що «марш на захист демократії», запланований на 3 жовтня, так і не відбувся.
Партія «Єдиний національний рух» соратників Михайла Саакашвілі отримала теж цілком пристойний результат у 30,7% від загальної кількості відданих голосів, але назвати це перемогою складно.
Тому суперечлива угода про можливість призначення позачергових парламентських виборів у випадку, якщо партія влади набере менше 43%, у Грузії так і не буде активована.
Єдиним шансом хоч якось «підсолодити» не надто веселу ситуацію для грузинської опозиції стане другий турі виборів мерів головних міст країни. Оскільки в жодному з п’яти великих самоврядних грузинських міст обрати мера за першим заходом не вдалося.
Звичайно, якщо опозиції вдасться отримати частковий контроль над великими містами — це дасть непогану базу для подальшої конкуренції з партією влади. Але сподівання опозиціонерів про «кінець дев’ятилітнього домінування «Грузинської мрії» виявилися явно передчасними. Тим паче, що і перспективи перемоги голови Єдиного національного руху Ніки Мелія над чинним провладним мером Тбілісі, колишнім футболістом Кахою Каладзе, який в першому турі набрав 45% проти 34% у Мелії — теж виглядають не так щоби однозначними.
Тут може виникнути логічне питання — а де в цьому торжестві демократії і прозорих виборів буде місце Михайла Саакашвілі, який прибув до Грузії з України з явною метою очолити революцію? Відповідь, на жаль, зараз є очевидною. Це місце — в тюрмі.
Політик, повертаючись на батьківщину, явно розраховував на те, що результати виборів будуть хоч трохи більш сприятливими для його політичного проекту. Можливо, ця віра стимулювалася його грузинськими соратниками, які не хотіли розчаровувати Саакашвілі. Можливо, зрештою, що він став жертвою самообману. До останнього вірячи в революцію, він, за розповідями друзів, сам здався спецслужбам (які спочатку стверджували, що Саакашвілі в Грузії немає, а потім — що вони «від початку за ним спостерігали»). Можливо, врешті, Саакашвілі банально переоцінив свій вплив на грузинську політику, щиро вірячи, що його приїзд додасть до 30% підтримки його партії іще бодай 5-7 відсоткових пунктів, яких було б достатньо для початку якоїсь протестної активності. Не хотілось би додавати цинізму до моментів, пов’язаних із особистим життям Саакашвілі, але навіть буремні перипетії його роману з Лізою Ясько, оприлюднення подробиць якого не дуже випадково збіглося з «грузинським вояжем» політика, теж, ймовірно, мали зіграти на користь пожвавлення інтересу до його персони. Але — не склалося. Все це не спрацювало.
Тому наразі Саакашвілі в тюрмі — і соратники не в змозі його звідтіля витягти. Бо для радикального тиску на владу потрібна мобілізація мас. Яка могла б відбутися в тому випадку, якби громадяни Грузії повірили, що влада вкрала у них перемогу. Чого не сталося.
Тому сьогоднішня акція «Свободу Міші», яку опозиція проведе біля тюрми в Руставі, де утримують Саакашвілі, навряд чи матиме якісь практичні результати.
При тому Саакашвілі, звичайно, продовжує бути проблемою для грузинської влади, оскільки реалістичність висунутих проти нього звинувачень викликає на Заході закономірні і виправдані сумніви. Тому хоч тиск вулиці і не буде фатально сильним, але спробу визволити Саакашвілі з тюрми західні дипломати таки здійснять — попри той факт, що вони ж наполегливо відмовляли грузинського екс-президента від вояжу на батьківщину. Хоча б тому, що офіційний Тбілісі наразі намагається натиснути на Саакашвілі, ініціюючи проти нього дедалі більш фантастичні кримінальні справи.
При тому вельми ймовірно, що грузинська влада до аргументів Заходу дослухається — аби не творити з не надто успішного революціонера більш успішного політв’язня. В такому випадку, подальші проблеми із політичною активністю Михайла Саакашвілі буде перекладено на плечі влади української, яка, в особі президента Зеленського, вже виразила готовність знову прийняти блудного громадянина. Який, без сумніву, продовжить тішити поціновувачів новими несподіваними політичними ходами, та ускладнювати стосунки між Києвом та сьогоднішньою грузинською владою.
Нова дружина Саакашвілі розповіла, як рятуватиме коханого.
З'явилася інформація, що Саакашвілі відмовився від екстрадиції в Україну. Адвокат Саакашвілі заявив, що його команда має намір розгорнути політичну боротьбу у Грузії.
A в Одесі розпочато розслідування за фактом перетину держкордону Саакашвілі.
За матеріалами: Depo.ua
