Від малозабезпечених до евакуації з гарячих точок: як війна змусила трансформуватися відомий Запорізький фонд (Фоторепортаж)
У цей нелегкий час, коли в країні триває повномасштабна війна допомогу потребують вже не тільки пенсіонери та люди з обмеженими можливостями. Підтримки потребують військові, що захищають країну від агресора та мирні люди, що залишились в окупації або потребують в евакуації. Волонтери благодійної організації БФ «УКРАЇНА В СЕРЦІ» кожного дня працюють, щоб забезпечити цивільних і військових всім необхідним, щоб прискорити нашу перемогу.Благодійний фонд «УКРАЇНА В СЕРЦІ» було засновано у 2017 році. За словами голови Запорізької обласної федерації тенісу та засновника благодійного фонду «Україна в серці» Олега Панченка, ідея створення фонду спала на думку саме йому.Журналістам інформаційно-аналітичного порталу «Паноптикон» вдалось побачити, як працюють запорізькі волонтери, поспілкуватися с директором БФ та дізнатись, з якими небезпеками вони зіштовхуються у найгарячіших точках нашої країни.
Що стало передумовою створення фонду?
«Я коли побачив, як люди похилого віку там (показує на сміттєві баки за вікном – ред.) копошаться, і їм немає що їсти, це стало передумовою. Ми кожну середу протягом 6 років видаємо безкоштовний хліб понад 100 людей і продукти харчування. Спочатку це була соціальна місія, а зараз вона трансформувалась під воєнний стан».
Чим зараз займається фонд та хто може отримати допомогу?
«Фонд займається евакуацією людей з району Бахмута. До цього, поки не закрили Василівку евакуювали понад 4000 тисячі людей з окупованих територій. Допомагаємо ВПО, переселенцям… Ми на початку війні годували десь 1000 – 1500 військових у день. Ми закупали продукти, готували, ми дуже багато робили. Передали 2-3 машини швидкої допомоги. Одну «Азову», другу до Комишувахи, тому що вони ближче знаходяться до бойових дій. Передали 4-5 автівок військовим».
Як вам вдається збирати кошти для допомоги, хто є вашими партнерами?
Олег Петрович зазначає, що в його фонді гроші не збирають, а з коштами допомагають небайдужі друзі зі всього світу. За його словами, вони самі телефонують і пропонують допомогу.
«Я передзвонюю і скажу що мені необхідно. Люди мене знають, знають, що я за людина… У мене не було такого: «давайте зберемо на БПЛА». Ми хочемо купити БПЛА. Ми покупаємо і передаємо якщо у нас є гроші чи у наших друзів. А так, кричати на весь світ, що «давайте зберемо і подаруємо, а я наддам звіт», ну, я вважаю, що це дурний тон. Це моя думка».
Які ваші враження від Бахмуту?
«Там дуже гучно. Дуже страшно. Сказати, там не дуже страшно і я не боюсь – такого немає. Коли туди тільки під'їжджаєш вже така обстановка і все що проходить там, ну таке».
Як часто, кому та чим ви допомагаєте там?
«Їздимо 2 рази в неділю. В останнє були там у суботу 12 лютого. Допомагаємо там, бо є люди, які там живуть, вони не хочуть виїжджати, не буду казати чому вони не хочуть, я вже від цього втомився. Живуть, не виїжджають, а значить необхідна допомога. Допомагаємо військовим які просять передати ті чи інші речі, не будемо конкретизувати. І на зворотному шляху вивозимо людей, які бажають поїхати. Ну а так, ми по 3-4 людини намагаємось вивозити до Запоріжжя і Дніпра».
Скільки людей залучені до фонду, хто вони і як потрапили до вас?
«Дуже багато. Волонтерів, думаю, десь до 50 чоловік. Це люди які прийшли самі. Деякі прийшли через фейсбук, деякі знайомі кажуть: «Олег, ми хочемо допомагати». З деякими ми вчились разом, деякі тренувались. Хтось тут з першого дня, хтось втік. Це поклик серця. Є люди, котрі ховаються, а є хто ні. Я в перший день пішов до військкомату, правда, я інвалід і не служив раніше, мені сказали: «Олег, тобі тут поки що не місце».
Саме так вже майже рік до команди «Україна в серці» приєднався Андрій. До війни він працював комірником, але від початку вторгнення втратив роботу. Саме тоді Олег Панченко запропонував йому стати частиною командою, і вже майже рік він допомагає формувати та комплектувати всі необхідні для людей речі.
«Спочатку ми відвантажили гуманітарну допомогу до Бердянська, Маріуполя та Приморська – Приазовський регіон. Потім вже до Бахмуту та Харкова. Туди, де люди потребували допомоги», – говорить волонтер.
Він зазначає, що тип допомоги залежить саме від регіону. Якщо у Маріуполі та Бердянську люди найбільше потребували у їжі, дитячому харчуванні та підгузках, то в Бахмуті є потреба в одягу, ковдрах, подушках та мийних засобах. Майже всюди люди в першу чергу чекають воду й ліки – саме з цим існує найбільша потреба.
В пріоритеті залишають окуповані території, до яких важко дістатись. Волонтери фонду «Україна в серці» їздять у такі місця, до яких не наважуються їхати інші, зазначає волонтер.
Координація відбувається з місцевими, які добре розуміються на потребах населення. Вони надають волонтерам запит, які своєю чергою намагаються якомога швидше зібрати все необхідне, щоб передати нашим людям в окупації та у прифронтових зонах.
