«Не знаємо, що буде завтра, але знаємо, що ми можемо сьогодні зробити для завтра»: репортаж з найбільшого волонтерського центру Запоріжжя
Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації волонтери стали фундаментом спротиву в Україні. 26 лютого 2022 року у Запоріжжі волонтери об'єднались у "Благодійний фонд "Волонтерський центр "Паляниця", і вже встигли стати відомими не тільки у межах рідного міста та країни, а й у світі. Від початку війни та до сьогодні, волонтери активно допомагають Збройним силам України, забезпечують гуманітарною допомогою цивільне населення та внутрішньо переміщених осіб.Що ховається за лаштунками, хто ті люди, які є складовою волонтерського центру та що робить “Паляницю” не просто одним з найпотужнішим волонтерським хабом в Україні, а справжньою сім’єю – читайте у репортажі видання “Panoptikon”.
Співзасновниця та менеджер проєктів “Паляниці” Ольга Сірих розповіла журналістам “Panoptikon", що спочатку всі працювали хаотично: «Всі робили все й одразу, а потім зрозуміли, що це дуже складно – і кожному потрібно взяти свій окремий проєкт». Саме тому згодом було вирішено розділити роботу організації на 2 ланки:
· забезпечення гуманітарних потреб для цивільного населення та ВПО;
· допомога для військових.
Гуманітарний напрямок
З березня 2022 року до волонтерського центру почали надходити запити від людей, які знаходились у Мелітополі, Бердянську, в Енергодарі та у найближчих селах Запорізької області, що негайно потребували в евакуації. Відтоді волонтери «Паляниці» розпочали вивозити цивільних з небезпечних місць. Ольга Сірих зазначає:
«У нас була людина Альгіс Ярмош, який взяв на себе цей напрямок. Спочатку він сам возив своєю автівкою і забирав людей. Це було дуже страшно та небезпечно, але він це робив і з часом до нього доєдналось ще декілька людей».
На жаль, деякі водії потрапили у полон до рашистів. Їх колеги-волонтери робили все, що було у їх силах, щоб якомога скоріш повернути людей. Пані Ольга зазначає, що:
«Люди повернулись, але не кинули цю справу, тому що розуміли важливість місії та потребу доставити людей у безпечніші місця».
Наразі «Паляниця» не займається евакуацією населення, але продовжує допомагати цивільним на місцях. У Запоріжжі діють 4 штаби видачі допомоги у різних районах міста: Шевченківському, Хортицькому, Дніпровському та Вознесенівському.
Так само як і пані Ольга, з перших днів залишається там, де він потрібен, і Олександр Комар. Зараз Олександр є головою правління "Гуманітарного центру “Паляниця”, який було створено 24 серпня 2022 року. Олександр розповів, що наразі його команда опікується незахищеними верствами населення: внутрішньо переміщеними особами, багатодітними сім’ями та одиноким мамам або татам, пенсіонерами, людьми з інвалідністю.
Олександр зазначає: щоб покращити допомогу цивільним, він разом з командою намагається робити опитування у людей, щоб дізнатися, чого саме їм необхідно. Він зауважує:
«До прикладу, люди не можуть постійно їсти тільки рис. Тому важливо робити опитування і дізнаватися у чому саме є потреба наразі. Хотілось би різноманіття. Одним будуть видавати бобові, іншим горох, а третім — кукурудзу. Мені здається це буде позитивно впливати не тільки на здоров’я людини, а й на її настрій».
Допомога військовим
З настанням тепла змінюються й потреби військових: наприклад, вже немає запитів на буржуйки для обігріву. Однак, як зазначає начальник управління робочого цеху волонтерського об’єднання Михайло Непомнящий, волонтери виконують інші задачі за запитом військових.
Фото: Panoptikon
«Зараз ми виготовляємо щити для кулеметів та військові мішені типу «гонг» для стрільби. Такі мішені необхідні на полігонах для навчання новобранців у ще необстріляні підрозділи, щоб навчити військових правильно та прицільно стріляти. При потраплянні кулі у мішень військовий по звуку розуміє, чи потрапила куля у ціль», – зазначає Михайло.
Фото: Panoptikon
«Наразі ми займаємось ремонтом та фарбуванням військових машин у захисні кольори типу хакі. – каже пан Михайло. – У зимовий період ми фарбували у кольори що імітують сніг, і хоча наш Запорізький напрямок цього року був майже без снігу, ближче до півночі, Харківський та Донецький напрямок, там був сніг, а тому була потреба у фарбуванні».
Волонтер Ігор Притула в команді з 26 лютого, зазначає:
«На цій території в цехах в яких ми зараз знаходимось до війни ми виготовляли меблі. Спочатку протягом місяця ми варили «смузікі» (коктейлі Молотова, – ред.), а потім коли потреби в них не стало, ми почали займатися плетінням маскувальних сіток. Нам вдалось за рік виготовити гектари маскувальних сіток. Потім ми почали виготовляти кавери на шоломи, це такі маскування голови бійця. Взимку виготовляли окопні свічки для обігріву та приготування їжі для наших воїнів до передової».
Фото: Panoptikon
Олена Грекова, волонтер, модельєр та дизайнер ткацького відділу «Паляниці» дізналась про повномасштабне вторгнення під час відпустки за кордоном. 3 березня вона повернулась в Україну і вже за два дні долучилась до команди волонтерів “Паляниці”.
«Зараз ми шиємо спальники для військових та цивільних, плащі, бронежилети, тактичні пояси РПС, підсумки та бронежилети для собак. Загалом ми пошили понад 3,5 тисячі бронежилетів для військових, приблизно 1 тис. спальників та понад 500 плащів. Це 2 вантажівки з тканиною», – розповіла Олена.
Замовлення бувають й дуже «ексклюзивні». Так, вперше за 20 років досвіду роботи дизайнером швейного виробництва пані Олені довелося взятися за бронежилети для... собак. Це був для неї новий виклик, який вона прийняла і на «відмінно» впоралась із завданням:
«Прийшов кінолог і сказав, що військовій собаці потрібен бронежилет для захисту. Собаки працюють на розмінуванні та частіше гинуть саме через осколкові поранення. Він привів до мене собаку, а я дослідила її фізіологію та узялась до роботи».
Фото: Panoptikon
Бронежилети для тварин мають такий саме ступінь захисту, як і в бронежилетах для військових. Такі бронежилети не мають плит, але містять кевларовий захист II та III класу. Бронежилет важить 1,7 кг, і як зазначає пані Олена, в такому захисті собака комфортно себе відчуває, про що свідчать відео, які їй надсилають вдячні військові.
Фото: Panoptikon
Про мотивацію волонтерів
Як зазначає керівник БО БФ "Волонтерський центр "Паляниця" Олександр Бережний, передумовою створення «Паляниці» стали небайдужість людей та спільне бажання зробити щось власноруч, що зможе прискорити завершення війни.
«Ми можемо іноді сперечатися або бачити багато речей по-різному, але головне що нас об’єднує – це небайдужість і готовність до спротиву», – відповідає Олександр на запитання журналістів “Panoptikon”.
Наразі посвідчення волонтерів «Паляниці» отримали 300 людей. Ці люди кожного дня працюють на перемогу. Хтось цілий день, хтось по декілька годин, але всі вони з початку війни працюють безоплатно. До місцевих приєднуються й внутрішньо переміщені особи, які пережили страхи війни та бачили окупаційний режим «впритул». Серед них Роман Кулик, який минулого року разом із родиною евакуювався до Запоріжжя з міста Пологи:
«Приїхав я сюди 6 квітня минулого року. Ми самі виїхали, всі евакуювались, хто як міг. Десь в червні прийшов до «Паляниці» і почав працювати. Спочатку сітки плів, робив основу. Зимою робили свічки. Робота як робота, треба робити».
Стосовно мотивації та настрою, який панує в організації, для журналістів поділився , він сказав, що:
«Насправді з самого початку люди приходили з різних причин. – ділиться волонтер Ігор Притула. – Комусь було цікаво, комусь набридло сидіти вдома, а хтось боявся, але тут ми створювали атмосферу позитиву і націлювались на перемогу. Люди, які сюди приходили аби поговорити, а не працювати заради перемоги – вони в останній раз бачили ці ворота. Зараз у нас не просто бригади волонтерів, а сім’я».
Співзасновниця благодійної організації Ольга Сірих розповіла, що в центрі існує психологічний клуб, у якому спеціаліст надає допомогу волонтерам, які відчувають моральне виснаження. Цією можливістю вже скористалось понад 100 людей, а тому планується продовжувати цей напрямок.
«Паляниця» об’єднала навколо себе абсолютно різних людей, але всі вони сповненні вірою в перемогу України.
Федір Попович, 78-річний пенсіонер, працює з семи років і не звик сидіти без діла. Від початку повномасштабної агресії він також долучився до волонтерства і щодня приходить допомагати у «Паляницю»:
«Я прийшов до хлопців, приніс 2 мішки речей для переселенців і мені кажуть: «А ви не хочете попрацювати?» А що робить? Треба сітки в’язати. І вже певно рік як я тут працюю. То на сітках, то на бочках, тканину фарбуємо. Свічки робимо окопні, зараз дрова рубаємо».
В парі із Федором Федоровичем працює Капустян Віктор Петрович, який представився воїном-інтернаціоналістом та ветераном Народного Руху України, який ще у 90-х роках виборював незалежність України. Він наголосив, що:
«Нам треба працювати на перемогу, а оскільки я виборював незалежність, не хочу, щоб вона ось так просто зникла. В 90-х ми виборювали, щоб нам було що захищати, а зараз у нас є що захищати».
Фото: Panoptikon
БО БФ "Волонтерський центр "Паляниця" встиг трансформуватися з об’їдання небайдужих містян у справжню родину, яка від початку збройної агресії рф розпочала свій спротив окупантам та продовжує день за днем тримати стрій наближаючи перемогу України.
Долучитись до команди може кожен, а також підтримати проєкт задонативши за реквізитами у посиланні – palyanycia.com
