«Служіння громаді — понад усе!»: запорізька волонтерка Олена Сопіна — про міжнародну допомогу та мотивацію до волонтерства

Запорізька медіаменеджерка та політтехнолог Олена Сопіна від самого початку повномасштабного вторгнення опікується питаннями волонтерської допомоги для цивільних, медиків, рятувальників і військових. Як керівниця «Ротарі клуб «Запоріжжя-Хортиця» та представниця волонтерського штабу «Українська команда» вона залучила в Запоріжжя та у прифронтові громади Запорізького району десятки тон гуманітарної допомоги, технічні засоби, спеціалізовані автомобілі тощо. В інтерв’ю «Паноптикону» Олена Сопіна розповіла про будні волонтера, труднощі та радощі цієї діяльності, а також цінну, хоча й не завжди помітну, допомогу з усіх куточків України та світу.

— Пані Олено, як розпочалася Ваша волонтерська діяльність?
— Ще у 2017 році я приєдналася до великої родини міжнародної спільноти Rotary International, а у 2021-му стала співзасновницею «Ротарі клуб «Запоріжжя-Хортиця». Rotary — це масштабна нерелігійна та неполітична організація, яка зокрема займається і волонтерською, і благодійною діяльністю. Її гасло — «Service above self!», яке можна перевести так: «Служіння людям — понад власні інтереси!». Ще одна важлива ознака організації — об’єднання небайдужих та активних людей заради спільних дій: локальних та глобальних. Тож, можна сказати, для мене, як члена Rotary та проактивної по життю людини, вже наперед було «вирішено» щодо моєї майбутньої волонтерської діяльності.
Коли сталося повномасштабне вторгнення, ротарійці зреагували невідкладно — і закипіла робота по всій Україні та у світі: як допомогти тим, хто цього потребує, як допомогти українцям захиститися від агресії. Вже у перших числах березня 2022-го ми прийняли в Запоріжжі перший гуманітарний вантаж та відкрили гуманітарний хаб «Ротарі клубу». І почали «служіння громаді».



— Тим не менш, з такою великою мережею контактів в Україні та у світі можна було дозволити собі поїхати із сім’єю у більш безпечні регіони — і ніхто б за це не засуджував...
— Я думаю, що я б сама засуджувала себе. Так, дійсно мала і маю можливості перебувати в іншому місті або навіть країні, і також там займатися гуманітарними питаннями або звідти допомагати військовим. І, як і всі запоріжці, стресую через ракетні обстріли, побутові складнощі, трагедії земляків...

— Кому та чим допомагають «Ротарі клуб «Запоріжжя-Хортиця» та волонтерський штаб «Українська команда»?
— Перший напрямок — це допомога соціально незахищеним містянам та мешканцям прифронтових запорізьких громад, ВПО, багатодітним родинам тощо. Продуктові набори, ліки, іграшки, засоби гігієни, одяг від нас отримали понад 5000 родин. Загалом ця наша волонтерська діяльність не зупиняється майже ніколи — про це можна дізнатися на сторінках «Ротарі клуб «Запоріжжя-Хортиця» в соцмережах.



Другий напрямок — сприяння роботі рятувальників та медиків у Запоріжжі та Запорізькому районі. Їм надаємо різноманітну допомогу: від медикаментів до спеціалізованих автомобілів. Так, наприклад, ми передали генератори майже у всі лікарні міста та амбулаторії прифронтової території, операційний стіл — для 3-ї міської лікарні, хірургічні набори — для 3-ї та 5-ї міських лікарень, спеціалізований апарат для пересадки шкіри та заживлення ран — для 7-ї міської лікарні. Завдячуючи нашим друзям з Rotary International, ми передали від індійських та американських ротарійців обладнану машину швидкої допомоги в Новоолександрівку до центру первинної медико-санітарної допомоги «Медицина для кожного», який допомагає мешканцям прифронтових громад, ще одну машину швидкої допомоги — міським медикам, запорізьким рятувальникам — пожежну машину з 30-метровою драбиною. Звичайно, завжди хочеться, щоб така техніка ніколи не стала у нагоді, але вже під час масованих ракетних обстрілів у жовтні ця машина дуже допомогла у роботі пожежників.



І, звичайно, всім можливим ми намагаємося допомогти захисникам Запоріжжя: від інструментів, генераторів, турнікетів до автомобілів, які ми купуємо завдяки участі небайдужих містян. До речі, нещодавно литовські ротарійці придбали та передали пожежну машину для прикордонників, які розташовані в Запорізькому районі та окрім бойових дій іноді змушені ще й боротися з вогнем після ворожих обстрілів. А ще одну спеціалізовану рятувальну машину направили до наших захисників на донецькому напрямку.





— Яка взагалі «географія» допомоги Запоріжжю? І чи не відчувають наші друзі по всьому світу ту «втому» від війни, про яку іноді любить поговорити ворожа пропаганда?
— За цей час допомога запоріжцям надходила від ротарійців з величезної кількості країн різних континентів: Литви, Польші, Латвії, Німеччини, Японії, Індії, США, Бельгії, Італії, Іспанії, Канади, Чехії, Румунії... Це справжня міжнародна коаліція, але створена не урядами, а громадянами — бізнесменами, знаменитостями, громадськими діячами. Їх ніхто не змушує допомагати людям «на іншому кінці світу». Вони це роблять усвідомлено та щиро. І у спілкуванні з ними найбільше відчувається не «втома» або якесь «навантаження», а бажання захистити українців та наблизити нашу перемогу.

— Яка Ваша особиста роль у нинішній діяльності організації? Ким доводиться бути в першу чергу? Керівником? Переговірником?
— Звичайно, головні завдання для мене: переговори в Україні та за кордоном, виявлення запитів та проблем і пошук рішень, організація роботи волонтерів, логістика. Оскільки допомога переважно надходить з інших країн або регіонів України, то в першу чергу, напевно, доводиться бути логістом: зрозуміти, як доставити вантаж з точки А в точку Б, де його розмістити, яким чином передати кінцевим «адресатам». А тут є багато своїх нюансів: безпекових, організаційних, юридичних — які треба врахувати.
Втім, навіть у великих волонтерських об’єднаннях керівники встигають «опанувати» багато ролей: і водія, і вантажника, і прес-секретаря, і дипломата...

— Що Вас як волонтера пригнічує або злить, а що — дає мотивації та сили працювати 24/7?
— В умовах війни та з розумінням того, в яких умовах зараз діють військові, лікарі, волонтери, найбільше пригнічують та розлючують казнокради, махінатори, хабарники, зрадники.