«ЗСУ потребують мобілізації, але не «хапання» людей на вулицях» – запорізький нардеп Геннадій Касай про «закулісся» розгляду законопроекту про мобілізацію

Наприкінці 2023 року у Верховну Раду надійшов законопроект про зміни до правил мобілізації, військового обліку та проходження військової служби. За лічені дні та навіть години цей проект став темою №1 у суспільстві: як в експертному середовищі, так і на кожній «кухні» обговорюють основні питання документу: плани залучення 400 тисяч нових військовослужбовців, строки демобілізації для чинних військових, «електронні повістки», мобілізацію людей з інвалідністю, жорсткі санкції проти ухилянтів тощо. Навколо законопроекту не лише багато питань, але й багато чуток, фейків та недомовок. Минулого тижня документ почали розглядати у профільному комітеті Ради – комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Проте й крізь його «зачинені двері» інформація надходить дуже обмежена.

В інтерв’ю «Паноптикону» запорізький нардеп Геннадій Касай, який працює безпосередньо у «оборонному» комітеті, відповів на головні питання до законопроекту: які перспективи ухвалення нових правил мобілізації, яких обмежень та покарань очікувати, як зміцнити армію та не допустити соціальної напруги…

– Геннадію Олександровичу, як Ви з колегами-депутатами сприйняли законопроект про нові правила мобілізацію?

– Спершу я нагадаю, що мобілізація не зупинялася ні на день з 24 лютого 2022 року. Проте її темпи вочевидь суттєво знизилися. І потреба у мобілізації досягла вже 400 тисяч бійців: вони мають створити резерв, забезпечити ротацію на фронті, замінити поранених тощо. Така цифра – запит військових: саме таку кількість поповнення вони називають обов'язковою умовою для нашої перемоги у війні та для збереження нашої країни. Законопроект, який наробив так багато шуму, покликаний зокрема й забезпечити цю мобілізацію. Та не лише це: він змінює багато правил військового обліку, мобілізації, підготовки захисників, демобілізації – щоб зробити їх більш ефективними та виправити колишні помилки.

Для нас з колегами в «оборонному» комітеті цей законопроект був очікуваним – було зрозуміло, що армія потребує підсилення та змін багатьох підходів. Разом з тим, можу запевнити: мало хто з депутатів готовий ухвалювати цей законопроект «всліпу» – таким, яким його підготував Кабмін. Довкола документу точаться гарячі дискусії та ми з колегами відкрито говоримо про його недоліки. Більшість депутатів розуміє, що зміни та мобілізація необхідні, але коли йдеться про захист держави та про життя і права громадян, законопроект має бути дуже якісним!

Сьогодні продовжується його розгляд у нашому комітеті – за результатами комітет може одразу рекомендувати його доопрацювати в Кабміні або направити на голосування в першому читанні, після чого у законопроект вноситимуть правки народні депутати. Моя особиста позиція – законопроект «сирий», не містить багатьох важливих норм, про які ми ще скажемо далі. Тому його необхідно повертати Кабміну на доопрацювання, зокрема й з урахуванням вимог та рекомендацій народних депутатів.

– Давайте почнемо з тих, хто вже захищає нас на фронті. Десятки тисяч українців провели у армії вже майже два роки – з першого дня повномасштабного вторгнення. Але й досі немає ні розуміння, коли вони можуть повернутися додому, ні механізмів демобілізації, окрім випадків інвалідності, полону тощо…

– Це цілком справедливі вимоги наших захисників – мати чіткі правила та строки демобілізації.

На початку повномасштабного вторгнення мало хто думав про довготривалу, багаторічну війну: по-перше, всі більше переймалися тим, як ефективно зібрати потужну армію для оборони країни; по-друге, хіба що одиниці тоді передбачали, що ця війна триватиме два або три роки. Через це тепер маємо невизначеності щодо демобілізації.

Будемо відвертими: якщо зараз ухвалити демобілізацію після 18 або 12 місяців у армії – це означатиме обвал нашого фронту та гарантовану поразку. Як держава ми на це піти не можемо. Тому, наприклад, головнокомандувач називає можливий строк служби до демобілізації 36 місяців, а міністр оборони каже про строк «до кінця війни».

Але під час обговорення цього законопроекту з’явилася пропозиція компромісної формули «36/12» – демобілізація після 36 місяців у війську або після 12 місяців (сумарно) на «нулі». Це дозволило б зберегти армію в цілому, проте поступово заміняти тих, хто провів багато часу безпосередньо на фронті.

– Однією з найбільш розкритикованих норм законопроекту є можлива мобілізація громадян з III групою інвалідності. Яка доля цієї пропозиції?

– Те, що є зараз у законопроекті: загрібання всіх людей з цією групою інвалідності «під одну гребінку» – це неприйнятно! Мобілізувати людину, в якої немає нирки, ноги чи ока – це абсурд!

З іншого боку, «покупка» фейкової III групи інвалідності – поширена практика серед ухилянтів. Навіть за офіційними даними кількість громадян з цією групою інвалідності аномально зросла у 2022-2023 роках – в рази!

Тож повинна бути нова верифікація для громадян з III групою інвалідності – в першу чергу, для виявлення тих, хто отримав її незаконно. Нові правила верифікації мають розробити спільно Міністерство оборони та Міністерство охорони здоров’я.

– Що буде з відстрочками для тих, хто отримує другу (а також третю, четверту…) вищу освіту?

– Ми поважаємо право на освіту та підтримуємо громадян, які підвищують свій фах або розвиваються як науковці. Але, як і у попередньому питанні про інвалідність, тут є і зворотній бік. У 2022-2023 роках зафіксовано підозріле зростання кількості здобувачів другої вищої освіти. Якщо у 2021-му таких було 40 тисяч по всій країні, то у 2022-му їх побільшало на 65 тисяч, а у 2023-му до них долучились ще 75 тисяч! Ні для кого не секрет, що друга, третя, четверта вища освіта – це також поширений спосіб отримати відстрочку від мобілізації. Деякі університети рекламують відстрочку навіть сильніше, ніж власне здобування освіти…

Отже маємо відфільтрувати тих, хто дійсно удосконалюється у своїй професії, а хто обрав спеціальність «навмання» та імітує навчання. Наразі є пропозиція обмежити надання відстрочки лише студентам до 40 років та у випадку поступового здобування освіти у межах однієї спеціальності. Таким чином, до бакалавра, який вирішив стати магістром за тим же фахом, питань не буде. А от умовний юрист, який «раптово» вирішив у 2023 році стати дипломованим психологом, залишиться без відстрочки.

Для цього також потрібно буде повторно верифікувати студентів вищих навчальних закладів та, можливо, навіть ввести персональну відповідальність керівників цих закладів за набір фейкових студентів.

– Мабуть, найбільше побоювань у суспільстві, що після ухвалення цього законопроекту людей у громадських місцях «відловлюватимуть» та «викрадатимуть» тисячами – і так само тисячами кидатимуть на фронт. Особливо ці страхи підсилилися після озвучених «400 тисяч мобілізованих». Чи варто очікувати такого розвитку подій? І як не допустити цього?

– У перший день розгляду законопроекту в «оборонному» комітеті на засіданні були присутні головнокомандувач Валерій Залужний та міністр оборони Рустем Умєров. Ми з колегами поставили жорстку вимогу, що потрібно не допустити «хапання» людей на вулицях, неякісної підготовки новобранців, ігнорування спеціальності або корисних навичок мобілізованих тощо. І отримали від головнокомандувача особисту обіцянку, що найважливішим завданням військового керівництва буде збереження життя військових.

Тому, по-перше, нам треба поліпшити облік військовозобов’язаних. Для цього, серед іншого, готується впровадження «електронного кабінету» військовозобов’язаного (відповідний законопроект також наразі розглядається в парламенті). Там громадянин отримуватиме «електронні повістки»; буде бачити, коли саме і з якого приводу він запрошений до ТЦК; матиме можливість планувати своє життя та готуватися. Це більш цивілізована система, ніж «відловлювання» громадян на вулицях.

По-друге, законопроект вводить статус «рекрута» – його громадяни матимуть протягом перших трьох місяців після мобілізації, коли проходитимуть навчання. Законом буде заборонено залучати рекрутів до бойових дій, відправляти їх на фронт. Отже мобілізовані за новим законом на три місяці матимуть «страховку» – і якраз матимуть цей час необхідну підготовку.

По-третє, зауважу, що згадані 400 тисяч військових планується мобілізувати не за тиждень чи місяць, а за весь 2024 рік! Навіть якби це вдалося зробити, армія просто не змогла б прийняти одночасно стільки новобранців. Тому ніякої потреби в надзвичайних заходах немає.

– Також занепокоєння серед громадян викликають можливі жорсткі санкції до ухилянтів, зокрема й, нібито, для тих, хто знаходиться за межами країни. Були заяви та чутки і про блокування банківських рахунків, і про арешт майна, і про заборону користування автомобілем, і про можливі проблеми з отриманням або заміною документів… Які з цих обмежень є реалістичними?

– Майже всі санкції, які гаряче обговорювалися у ЗМІ та соцмережах, протирічать Конституції. Сподіваюсь, нічого подібного ми не побачимо в законопроекті, який винесуть на голосування у Раді. Це не тільки буде замахом на права громадян, але й створить багато практичних проблем для держави: такі санкції легко будуть оскражуватися в судах, зокрема й європейських. Проте, можливо, уряд зможе знайти такі санкції, які будуть адекватним покаранням для ухилянтів, але не порушуватимуть українське законодавство.

Та, на мою думку, посилювати треба не покарання та обмеження, а систему заохочення. Прописати у законопроекті високі зарплати військових. Надати гідні та разом з тим реалістичні соціальні гарантії для захисників та їхніх родин: не лише на випадок загибелі або інвалідності, але й просто під час захисту Батьківщини, під час лікування від поранення, після демобілізації тощо. Нинішній законопроект цих питань не вирішує. Чекаємо відповідних змін та зокрема конкретних цифр від Мінфіну, яке забезпечення ми можемо гарантувати нашим воїнам та їхнім близьким.

Санкції, погрози та «полювання» на громадян не можуть бути фундаментом для мобілізації та патріотичних почуттів. Стимули та заохочення, прозорі правила мобілізації та демобілізації, гарантії та довіра до командування – ось шлях до здорових відносин між громадянами та державою. Тільки так можна досягти того, що громадяни навіть повертатимуться з-за кордону, щоб взяти до рук зброю – як це було нещодавно в Ізраїлі.

– Який подальший хід розгляду законопроекту та які перспективи його ухвалення?

– Зараз із запропонованим законопроектом продовжують працювати в різних комітетах Ради. Вже маємо висновок «антикорупційного» комітету, що проект містить корупційні ризики, та рекомендацію комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів доопрацювати проект. Скептично до нинішнього варіанту документу ставляться і в нашому «оборонному» комітеті, і, як мені відомо, в «правоохоронному». Тому, як я казав і що я підтримую, є висока ймовірність, що проект повернеться в Кабмін на доопрацювання.

Загалом якщо зауваження та вимоги депутатів будуть враховані, а Кабмін надасть відповіді на численні поставлені запитання (наприклад, щодо обсягів та джерел фінансування), законопроект має високі шанси на ухвалення. Тому що йдеться про створення умов, які, за оцінкою військових, мають принести нам перемогу і мир. А цього хоче весь парламент.