Другий фронт: чи може Путін використати Білорусь для нападу на Україну
Схоже, що великий онлайн-саміт Джо Байдена та Володимира Путіна не допоміг зняти військову напругу. Москва відмовилася погодити різдвяне перемир’я на Донбасі, а заступник глави російського МЗС Сергій Рябков погрожує військовою відповіддю, якщо США і НАТО не нададуть Кремлю письмових гарантій нерозширення Альянсу на Схід.
Москва продовжує підвищувати ставки. Це очевидно. Можливо, деякі країни Євросоюзу, як-то Франція, Німеччина та інші, і могли б погодитися на консультації з Росією щодо нової європейської архітектури безпеки, проте Джо Байден собі такого дозволити не може. Невдалий вихід з Афганістану та дозвіл на добудову «Північного потоку-2» похитнули його рейтинги.
Але на Заході чомусь забувають про ще один фронт — білоруський. Аншлюс Білорусі Росією вже відбувся. Минулого тижня держсекретар Ради безпеки Білорусі фактично допустив можливість виникнення «локального конфлікту» з Україною. А вже в понеділок, 13 грудня, самопроголошений Олександр Лукашенко, який визнав Крим «російським» і пообіцяв відвідати півострів, вкотре пригрозив Європі перекрити газовий вентиль і натякнув, що створить із Путіним новий СРСР.
ТСН.ua проаналізував потенційні загрози з боку режиму Лукашенка.
Війна вже триває
Свіжі дані опитування (від 6 до 8 грудня) Соціологічної групи «Рейтинг» свідчать, що 48% українців вважають Білорусь ворожою державою. У вересні, знову ж за даними «Рейтингу», близько 59% опитаних відповіли, що негативно ставляться до Лукашенка. А ще якихось два роки тому позитивно ставилися до нього 67% українців.
Як бачимо, сфальсифіковані режимом Лукашенка в серпні 2020 року президентські вибори та силове придушення мирних протестів не пройшли повз українців. Якщо раніше наші громадяни ставили Лукашенка за взірець, мовляв, погляньте, який в Білорусі порядок, хороші дороги, тепер люди змінили свою думку.
Від білорусів ТСН.ua дізнався, що зараз працівників великих підприємств, університетів та банків режим змушує підписувати заяви, що за жодних обставин вони не вийдуть на акції протестів. За відмову — звільнення.
Останні заяви самопроголошеного очільника сусідньої держави не мають подекуди нічого спільного зі здоровим глуздом. Наприкінці листопада Лукашенко заявив: ясно, на чиєму боці буде Білорусь, якщо на Донбасі та біля російсько-українського кордону «знову розв’яжуть війну». А тиждень тому в інтерв’ю відомому російському пропагандисту Дмитру Кисельову уточнив: Білорусь буде на стороні Росії.
Разом із прямими погрозами щодо «локального конфлікту» з Україною від силовиків білоруського режиму, чи треба очікувати та, що найголовніше, готуватися до можливої гібридної атаки або диверсії Росії з білоруської території? Адже, за словами військових експертів, аншлюс Білорусі Росією вже відбувся. Наразі Білорусь — це фактично окупована Росією територія.
Посол України в Білорусі 2010-2011 рр. Роман Безсмертний вважає, що ми неправильно характеризуємо поняття «сучасної війни». Насамперед треба розглядати дезінформаційні атаки: нав’язування наративів, спроба загнати противника в певні парадигми, які його й без того знищують. І тут є два контури — внутрішній і зовнішній. Якщо взяти чинні українські-білоруські відносини, війна вже ведеться, як по зовнішньому, так і внутрішньому контуру.
«Дезінформаційна складова, інформаційні атаки вже присутні. Але торгівля (між Україною та Білоруссю — ред.) ведеться. Це створює картину нерозуміння. Бо, ще раз, ми бачимо війну, як тотальне явище. Насправді Кремль руками Лукашенка, його оточення, вже давно веде таку війну проти України, задіюючи цей компонент. У цій торгівлі є колосальна корупційна складова. Це ще одна компонента війни», — пояснює ТСН.ua Роман Безсмертний.
Наступний вид війни, за його словами, — штучно створені кризи, як-то міграційна на польсько-білоруському кордоні, що триває вже майже два місяці, і задіюється також проти України. За даними польського уряду, режим Лукашенка відправив додому близько 3 тис. нелегалів. Проте ще близько 7 тис. осіб із країн Близького Сходу досі перебувають на території Білорусі.
«До таких криз також можуть відноситися транзитні, коли навмисно створюється проблема непрохідності кордону, оформлення транзиту. І ця війна вже ведеться. Згадайте, коли потоки переключалися з України на сусідні держави. До цього роду війн належить і тема „Північного потоку-2“ та інших російських газогонів, бо реальної потреби їх побудови не було. Все це складові спецоперації (російської — ред.)», — вважає Роман Безсмертний.
Чи можуть бути задіяні регулярні війська та частини? Якщо й будуть, то, на першому етапі, за словами дипломата, задіюватимуться приватні армії, колаборантський потенціал противника й ті, хто всередині здатен підірвати економічну, соціальну та політичну стабільність.
«З моєї точки зору, перше, що треба зробити, — нейтралізувати речі, про які я кажу. Це найголовніше. Вони дестабілізують ситуацію. А паралельно — розвивати оборонно-промисловий комплекс і формувати потенціал ЗС. Це візуальний образ держави — її щит. Бо на певному етапі противник обов’язково буде задіювати регулярні частини», — вважає Роман Безсмертний.
Торгівля — не завада
Директор Інституту світової політики Євген Магда зауважує, що, звичайно, ризик гібридної агресії або атаки з території Білорусі існує. Від серпня 2020 року і Лукашенко, і все керівництво Білорусі перебувають у парадигмі російської пропаганди. Тому заяви на кшталт «локального конфлікту» треба сприймати саме так. Проте експерт все ж радить спиратися на реалії.
По-перше, перекидання великої кількості військ у сучасному світі так, щоб цього ніхто не бачив, за великим рахунком неможливо.
По-друге, на сьогодні у Білорусі немає такої кількості військ, щоб забезпечити реальне вторгнення. Можна говорити, що Росія відправлятиме свої війська і намагатиметься це зробити, але це потребує певного часу.
По-третє, Лукашенко має розуміти (а він достатньо досвідчений, щоб розуміти), що вторгнення з території Білорусі просто помножить його на нуль.
«Він для Росії важливий, як лідер країни, яка є серед фундаторів ООН. Мені невідомо, щоб у ЗС Білорусі проводилася якась ідеологічна накачка на тему війни з Україною. Але те, що генералітет там із проросійськими впливами, і останнім часом всіх, хто міг цьому опиратися, відсунули, — це правда», — пояснює ТСН.ua Євген Магда.
По-четверте, у першій половині 2021 року експорт Білорусі в Україну зріс на 60%. Тобто, фактично Україна Лукашенку більше потрібна в економічному плані.
Україна на другому місці серед торгівельних партнерів Білорусі за експортом, і на четвертому — за імпортом продукції. За словами першого секретаря з економічних питань посольства України в Білорусі Володимира Харченка, за 10 місяців (тобто, від січня до жовтня) 2021 року товарообіг між країнами зріс на 47%.
За даними Держслужби статистики, минулого року Білорусь імпортувала в Україну товарів на $1,33 млрд. Лише за 9 місяців (від січня до вересня) цього року аналогічний показник склав $1,06 млрд. Це бензин, а також нафта і продукти її перегонки (найбільша стаття імпорту); добрива та засоби наземного транспорту.
Водночас 8 грудня українська Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі скасувала своє ж рішення від 16 квітня щодо запровадження додаткового захисного 35% мита на білоруські автобуси, вантажні і спецавтомобілі. За місяць до цього, 5 листопада, Верховна Рада ратифікувала міжурядовий протокол про повну лібералізацію автомобільних перевезень із Білоруссю.
До того електроенергія стала справжнім важелем економічного тиску на Україну, не стільки в руках Лукашенка, як Путіна.
«Білоруський експорт в Україну — це реальний важіль впливу. Треба розуміти, те, що країни ЄС жодним чином не реагують на причетність Росії до міграційної кризи, а у всьому звинувачують насамперед Лукашенка, робить його більш вразливим. Тому треба грати на цій вразливості, пояснюючи власну позицію, як ми можемо рухатися далі. Плюс, нам треба проводити навчання, активізувати діалог у Люблінському трикутнику, говорити про доцільність партнерства і за різними дипломатичними каналами попереджати Білорусь про неприпустимість подібних кроків», — підсумовує Євген Магда.
Військовий складник
Ще в серпні Лукашенко схвалив продовження оренди Росією двох військових баз — це вузол зв’язку ВМФ у Вілейці та станція радіолокації в Барановичах. Цікаво, що термін дії договорів сплив ще минулого року, проте міжурядові протоколи були підписані лише в листопаді цього року.
Вже у вересні Лукашенко заявляв, що Росія надасть Білорусі десятки літаків і систем ППО, в тому числі ракетні системи С-400. Пізніше силовики режиму уточнили, що мова також йде про винищувачі та вертольоти. А вже наприкінці листопада Лукашенко зробив приголомшливу заяву, що запропонує Путіну повернути ядерну зброю до Білорусі, якщо аналогічна з’явиться в Польщі.
Все це створює неабияку загрозу для України, відкриваючи фактично другий фронт. Тобто, до більш ніж 2 тис. км спільного кордону з Росією, яка веде проти нас війну, додається ще понад 1 тис. км із Білоруссю, яку Кремль може використати для гібридної атаки проти нас. Чому саме з території Білорусі? Щоб не наразитися на санкції Заходу.
Заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь зауважує, що ЗС Білорусі не готові воювати з Україною. Це не того рівня ЗС. Більше того, на спільних із Росією навчаннях, особливо «Запад», всі підрозділи ЗС Білорусі фактично не переходять кордони, а як правило виконують завдання забезпечення просування російських військ далі. Тобто, виконують роль сил забезпечення.
Головна небезпека, за словами Михайла Самуся, яка надходить зараз із території Білорусі, — це російська загроза. Від 1999 року, коли було створене спільне угруповання військ союзної держави, Росія почала освоювати територію Білорусі на спільних навчаннях. Була створена система, коли в загрозливий чи воєнний час ЗС Білорусі фактично стають частиною ЗС РФ, входять в лінію командування Генштабу ЗС РФ.
«Тому, якщо ми говоримо про можливий сценарій розвитку подій, думаю, що РФ без проблем може використати територію Білорусі для розташування своєї авіації. Бо аеродромна мережа освоєна, зараз у них є спільне патрулювання, коли російські літаки базуються на території Білорусі і патрулюють повітряний простір. Є спільний тренувальний центр сил ППО в Гродно. Тобто, буде авіація, ракетні комплекси, сили спеціальних операцій і розвідка, яка вже є. Бо ще рік тому було оголошено про створення спільних розвідувальних постів на кордоні з Україною, Литвою та Латвією», — розповідає ТСН.ua Михайло Самусь.
Експерт прогнозує, що найбільш очевидним сценарієм є надання Білоруссю своєї території, аеродромної та транспортних мереж, ресурсів, матеріально-технічного та логістичного забезпечення для розгортання угруповання російських військ.
«Основний акцент все ж таки буде робитися на авіацію, ракетні війська, сили спеціальних операцій і розвідку. Саме від цього й треба оборонятися Україні. Тобто, забезпечувати протиповітряну, протиракетну та протидиверсійну оборону. Якраз територіальна оборона дуже ефективно працює проти диверсантів. До речі, крім сил спеціальних операцій, думаю, там будуть також розгорнуті російські десантно-штурмові підрозділи. Не виключено, що підрозділи новітнього типу, діяльність яких зараз відпрацьовується в Криму. Тобто, висадка тактичних десантів на вертольотах у важких географічних умовах», — підсумовує експерт.
Москва продовжує підвищувати ставки. Це очевидно. Можливо, деякі країни Євросоюзу, як-то Франція, Німеччина та інші, і могли б погодитися на консультації з Росією щодо нової європейської архітектури безпеки, проте Джо Байден собі такого дозволити не може. Невдалий вихід з Афганістану та дозвіл на добудову «Північного потоку-2» похитнули його рейтинги.
Але на Заході чомусь забувають про ще один фронт — білоруський. Аншлюс Білорусі Росією вже відбувся. Минулого тижня держсекретар Ради безпеки Білорусі фактично допустив можливість виникнення «локального конфлікту» з Україною. А вже в понеділок, 13 грудня, самопроголошений Олександр Лукашенко, який визнав Крим «російським» і пообіцяв відвідати півострів, вкотре пригрозив Європі перекрити газовий вентиль і натякнув, що створить із Путіним новий СРСР.
ТСН.ua проаналізував потенційні загрози з боку режиму Лукашенка.
Війна вже триває
Свіжі дані опитування (від 6 до 8 грудня) Соціологічної групи «Рейтинг» свідчать, що 48% українців вважають Білорусь ворожою державою. У вересні, знову ж за даними «Рейтингу», близько 59% опитаних відповіли, що негативно ставляться до Лукашенка. А ще якихось два роки тому позитивно ставилися до нього 67% українців.
Як бачимо, сфальсифіковані режимом Лукашенка в серпні 2020 року президентські вибори та силове придушення мирних протестів не пройшли повз українців. Якщо раніше наші громадяни ставили Лукашенка за взірець, мовляв, погляньте, який в Білорусі порядок, хороші дороги, тепер люди змінили свою думку.
Від білорусів ТСН.ua дізнався, що зараз працівників великих підприємств, університетів та банків режим змушує підписувати заяви, що за жодних обставин вони не вийдуть на акції протестів. За відмову — звільнення.
Останні заяви самопроголошеного очільника сусідньої держави не мають подекуди нічого спільного зі здоровим глуздом. Наприкінці листопада Лукашенко заявив: ясно, на чиєму боці буде Білорусь, якщо на Донбасі та біля російсько-українського кордону «знову розв’яжуть війну». А тиждень тому в інтерв’ю відомому російському пропагандисту Дмитру Кисельову уточнив: Білорусь буде на стороні Росії.
Разом із прямими погрозами щодо «локального конфлікту» з Україною від силовиків білоруського режиму, чи треба очікувати та, що найголовніше, готуватися до можливої гібридної атаки або диверсії Росії з білоруської території? Адже, за словами військових експертів, аншлюс Білорусі Росією вже відбувся. Наразі Білорусь — це фактично окупована Росією територія.
Посол України в Білорусі 2010-2011 рр. Роман Безсмертний вважає, що ми неправильно характеризуємо поняття «сучасної війни». Насамперед треба розглядати дезінформаційні атаки: нав’язування наративів, спроба загнати противника в певні парадигми, які його й без того знищують. І тут є два контури — внутрішній і зовнішній. Якщо взяти чинні українські-білоруські відносини, війна вже ведеться, як по зовнішньому, так і внутрішньому контуру.
«Дезінформаційна складова, інформаційні атаки вже присутні. Але торгівля (між Україною та Білоруссю — ред.) ведеться. Це створює картину нерозуміння. Бо, ще раз, ми бачимо війну, як тотальне явище. Насправді Кремль руками Лукашенка, його оточення, вже давно веде таку війну проти України, задіюючи цей компонент. У цій торгівлі є колосальна корупційна складова. Це ще одна компонента війни», — пояснює ТСН.ua Роман Безсмертний.
Наступний вид війни, за його словами, — штучно створені кризи, як-то міграційна на польсько-білоруському кордоні, що триває вже майже два місяці, і задіюється також проти України. За даними польського уряду, режим Лукашенка відправив додому близько 3 тис. нелегалів. Проте ще близько 7 тис. осіб із країн Близького Сходу досі перебувають на території Білорусі.
«До таких криз також можуть відноситися транзитні, коли навмисно створюється проблема непрохідності кордону, оформлення транзиту. І ця війна вже ведеться. Згадайте, коли потоки переключалися з України на сусідні держави. До цього роду війн належить і тема „Північного потоку-2“ та інших російських газогонів, бо реальної потреби їх побудови не було. Все це складові спецоперації (російської — ред.)», — вважає Роман Безсмертний.
Чи можуть бути задіяні регулярні війська та частини? Якщо й будуть, то, на першому етапі, за словами дипломата, задіюватимуться приватні армії, колаборантський потенціал противника й ті, хто всередині здатен підірвати економічну, соціальну та політичну стабільність.
«З моєї точки зору, перше, що треба зробити, — нейтралізувати речі, про які я кажу. Це найголовніше. Вони дестабілізують ситуацію. А паралельно — розвивати оборонно-промисловий комплекс і формувати потенціал ЗС. Це візуальний образ держави — її щит. Бо на певному етапі противник обов’язково буде задіювати регулярні частини», — вважає Роман Безсмертний.
Торгівля — не завада
Директор Інституту світової політики Євген Магда зауважує, що, звичайно, ризик гібридної агресії або атаки з території Білорусі існує. Від серпня 2020 року і Лукашенко, і все керівництво Білорусі перебувають у парадигмі російської пропаганди. Тому заяви на кшталт «локального конфлікту» треба сприймати саме так. Проте експерт все ж радить спиратися на реалії.
По-перше, перекидання великої кількості військ у сучасному світі так, щоб цього ніхто не бачив, за великим рахунком неможливо.
По-друге, на сьогодні у Білорусі немає такої кількості військ, щоб забезпечити реальне вторгнення. Можна говорити, що Росія відправлятиме свої війська і намагатиметься це зробити, але це потребує певного часу.
По-третє, Лукашенко має розуміти (а він достатньо досвідчений, щоб розуміти), що вторгнення з території Білорусі просто помножить його на нуль.
«Він для Росії важливий, як лідер країни, яка є серед фундаторів ООН. Мені невідомо, щоб у ЗС Білорусі проводилася якась ідеологічна накачка на тему війни з Україною. Але те, що генералітет там із проросійськими впливами, і останнім часом всіх, хто міг цьому опиратися, відсунули, — це правда», — пояснює ТСН.ua Євген Магда.
По-четверте, у першій половині 2021 року експорт Білорусі в Україну зріс на 60%. Тобто, фактично Україна Лукашенку більше потрібна в економічному плані.
Україна на другому місці серед торгівельних партнерів Білорусі за експортом, і на четвертому — за імпортом продукції. За словами першого секретаря з економічних питань посольства України в Білорусі Володимира Харченка, за 10 місяців (тобто, від січня до жовтня) 2021 року товарообіг між країнами зріс на 47%.
За даними Держслужби статистики, минулого року Білорусь імпортувала в Україну товарів на $1,33 млрд. Лише за 9 місяців (від січня до вересня) цього року аналогічний показник склав $1,06 млрд. Це бензин, а також нафта і продукти її перегонки (найбільша стаття імпорту); добрива та засоби наземного транспорту.
Водночас 8 грудня українська Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі скасувала своє ж рішення від 16 квітня щодо запровадження додаткового захисного 35% мита на білоруські автобуси, вантажні і спецавтомобілі. За місяць до цього, 5 листопада, Верховна Рада ратифікувала міжурядовий протокол про повну лібералізацію автомобільних перевезень із Білоруссю.
До того електроенергія стала справжнім важелем економічного тиску на Україну, не стільки в руках Лукашенка, як Путіна.
«Білоруський експорт в Україну — це реальний важіль впливу. Треба розуміти, те, що країни ЄС жодним чином не реагують на причетність Росії до міграційної кризи, а у всьому звинувачують насамперед Лукашенка, робить його більш вразливим. Тому треба грати на цій вразливості, пояснюючи власну позицію, як ми можемо рухатися далі. Плюс, нам треба проводити навчання, активізувати діалог у Люблінському трикутнику, говорити про доцільність партнерства і за різними дипломатичними каналами попереджати Білорусь про неприпустимість подібних кроків», — підсумовує Євген Магда.
Військовий складник
Ще в серпні Лукашенко схвалив продовження оренди Росією двох військових баз — це вузол зв’язку ВМФ у Вілейці та станція радіолокації в Барановичах. Цікаво, що термін дії договорів сплив ще минулого року, проте міжурядові протоколи були підписані лише в листопаді цього року.
Вже у вересні Лукашенко заявляв, що Росія надасть Білорусі десятки літаків і систем ППО, в тому числі ракетні системи С-400. Пізніше силовики режиму уточнили, що мова також йде про винищувачі та вертольоти. А вже наприкінці листопада Лукашенко зробив приголомшливу заяву, що запропонує Путіну повернути ядерну зброю до Білорусі, якщо аналогічна з’явиться в Польщі.
Все це створює неабияку загрозу для України, відкриваючи фактично другий фронт. Тобто, до більш ніж 2 тис. км спільного кордону з Росією, яка веде проти нас війну, додається ще понад 1 тис. км із Білоруссю, яку Кремль може використати для гібридної атаки проти нас. Чому саме з території Білорусі? Щоб не наразитися на санкції Заходу.
Заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь зауважує, що ЗС Білорусі не готові воювати з Україною. Це не того рівня ЗС. Більше того, на спільних із Росією навчаннях, особливо «Запад», всі підрозділи ЗС Білорусі фактично не переходять кордони, а як правило виконують завдання забезпечення просування російських військ далі. Тобто, виконують роль сил забезпечення.
Головна небезпека, за словами Михайла Самуся, яка надходить зараз із території Білорусі, — це російська загроза. Від 1999 року, коли було створене спільне угруповання військ союзної держави, Росія почала освоювати територію Білорусі на спільних навчаннях. Була створена система, коли в загрозливий чи воєнний час ЗС Білорусі фактично стають частиною ЗС РФ, входять в лінію командування Генштабу ЗС РФ.
«Тому, якщо ми говоримо про можливий сценарій розвитку подій, думаю, що РФ без проблем може використати територію Білорусі для розташування своєї авіації. Бо аеродромна мережа освоєна, зараз у них є спільне патрулювання, коли російські літаки базуються на території Білорусі і патрулюють повітряний простір. Є спільний тренувальний центр сил ППО в Гродно. Тобто, буде авіація, ракетні комплекси, сили спеціальних операцій і розвідка, яка вже є. Бо ще рік тому було оголошено про створення спільних розвідувальних постів на кордоні з Україною, Литвою та Латвією», — розповідає ТСН.ua Михайло Самусь.
Експерт прогнозує, що найбільш очевидним сценарієм є надання Білоруссю своєї території, аеродромної та транспортних мереж, ресурсів, матеріально-технічного та логістичного забезпечення для розгортання угруповання російських військ.
«Основний акцент все ж таки буде робитися на авіацію, ракетні війська, сили спеціальних операцій і розвідку. Саме від цього й треба оборонятися Україні. Тобто, забезпечувати протиповітряну, протиракетну та протидиверсійну оборону. Якраз територіальна оборона дуже ефективно працює проти диверсантів. До речі, крім сил спеціальних операцій, думаю, там будуть також розгорнуті російські десантно-штурмові підрозділи. Не виключено, що підрозділи новітнього типу, діяльність яких зараз відпрацьовується в Криму. Тобто, висадка тактичних десантів на вертольотах у важких географічних умовах», — підсумовує експерт.
