Почему Могерини проигнорировала самит Украина-ЕС

Сьогоднішній саміт в Києві Україна-ЄС, не зважаючи на конспірологічні теорії стосовно розмов за зачиненими дверима, ризикує стати черговим пшиком

Першою - і, схоже, головною темою саміту стане питання про дотримання Росією Мінських угод. Спрощено кажучи, європейці хочуть вирішити для себе - ситуація дозволяє послаблювати санкції проти Росії, вимагає їх збереження чи, можливо, посилення.

Ідучи назустріч цьому побажанню європейської спільноти, як Україна, так і Росія виступають доволі передбачувано. Російсько-сепаратистські війська утримуються від широкомасштабного наступу, але активно перегруповуються і посилюються, демонструючи "готовність виконувати Мінські домовленості", і при тому непіддатність наявному санкційному тиску. Перегрупуванням займаються і українські сили - ретранслюючи при тому на всіх рівнях інформацію про те, що росіяни і сепаратисти от-от підуть у наступ.

На подібному фоні санкції, скоріше за все, залишаться без змін - не зважаючи на те, що вони, у сьогоднішньому вигляді, на думку обох сторін конфлікту, не виконують поставленого завдання.

Проте для того, аби саміт не став зовсім вже нудним й протокольним заходом, кожна сторона запаслася радикальною пропозицією, на виконання якої партнерами по саміту особливо і не розраховує - але обговорити, для очистки совісті, збирається.

З українського боку такою пропозицією є бажання побачити миротворців ЄС на Донбасі. Не надто анонсоване, воно стало відомим громадськості через витоки в Брюсселі. Шанси на його прийняття рівні нулю - хоча б з тієї простої причини, що в Брюсселі, хоч вбий, не розуміють, чим миротворці-спостерігачі з мандатом ЄС відрізнятимуться від аналогічних спостерігачів ОБСЄ, а вводити чисельний контингент з широким мандатом, який би включав елементи "примусу до миру", не мають ні бажання, ні, по великому рахунку, можливості. Певним компромісом тут може стати подальше розширення місії ОБСЄ, лобіювати яке погодяться всі учасники саміту.

Натомість з боку делегації ЄС буде озвучене бажання швидких і зримих конституційних змін, спрямованих на законодавче визначення статусу регіонів Донбасу, контрольованих зараз сепаратистами. Подібні зміни, теоретично, дозволили б дипломатам ЄС стверджувати, що Україна повністю виконала Мінські домовленості.

При тому нереальність якихось значимих змін є очевидною не тільки у Києві, але й у ЄС. Ніяка автономізація території, фактично не контрольованої українською владою не вплине не тільки на російських військових, які, фактично, визначають ситуацію в "ДНР" та "ЛНР", але й на їх маріонеткові "уряди". Ніяка легітимація місцевих отаманів не є можливою без прозорих виборів, які, в свою чергу, неможливі без виведення іноземних військ і роззброєння незаконних формувань - і так далі, по добре знайомому колу, в якому за півроку з часу останнього наміру Києва провести вибори не змінилось анічогісінького.

Можна, звичайно, прописати періодично повторювану мантру президента Порошенка про "вибори після виводу іноземних військ" навіть у Конституції - але що від того зміниться?

Тому і тут, скоріше за все, буде досягнуто "компроміс" у вигляді створення якоїсь "робочої групи", яка займеться "підготовкою" як до змін в Конституції, так і до проведення виборів, і відчайдушно імітуватиме процес вичерпування моря друшляком рівно стільки, скільки цього захочуть європейські партнери. А фактична міна, закладена під мирний процес неозначеним характером того, як саме Київ зобов'язується у відповідності до Мінських угод "почути Донбас", чекатиме свого моменту.

Реальнішим - хоч і менш масштабним може стати економічний фрагмент саміту, де поговорять про реалізацію Угоди про асоціацію та економічні реформи в Україні - включно з питаннями фінансової та іншої допомоги від ЄС.

Ці практичні моменти є необхідними та корисними, але вони, на жаль, не можуть допомогти у вирішення стратегічних політичних питань. Україна і Росія, схоже, застигли в глухому клінчі. І дипломатія ЄС зараз більше стурбована приземленим питанням стосовно того, як уникнути вельми ймовірного нового раунду. При тому нових ідей, судячи зі всього, поки не видно. 

Тому легко можна зрозуміти верховного представника ЄС із зовнішньої політики Федеріку Могеріні, яка, делікатно вибачившись, саміт вирішила проігнорувати. Пізня італійська весна зацікавила її більше, ніж київські переговори.

По материалам: Depo.ua
Добавлено: 27-04-2015, 15:30
0

Похожие публикации


Добавить комментарий

Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

Наверх