«Кожен повинен робити свою справу і тоді від цього буде багато користі», - запорізький волонтер Олексій Черний

З початку повномасштабної війни волонтери по всій Україні працюють кожного дня та «закривають» різноманітні питання: від допомоги нужденним до дронів для військових. Так, з 24 лютого виготовленням дощовиків і маскувальних костюмів для українських захисників займається запорізький волонтер Олексій Черний. В інтерв'ю журналістам інформаційного порталу «Panoptikon» він розповів про забезпечення потреб наших військових та труднощі у своїй волонтерській діяльності.

- Коли Ви розпочали займатися волонтерством? Що стало передумовою?

Передумовою стало те, що росія розпочала повномасштабну агресію проти України. Так, 24 лютого телефонним дзвінком мене розбудив батько і повідомив про це. Був такий розпач, страх... і намагання вирішити, яким чином діяти далі. А вже 25 лютого ми з сусідами почали розмовляти, що будемо робити в даній ситуації, як допомагати.

- Як Ви тоді вирішили допомагати?

26 лютого ми вийшли збирати речі для військових: їжу, теплий одяг, бо тоді взагалі у хлопців нічого такого не було. Повідомили про це у соціальних мережах і почали збирати на одній із вулиць міста. Дуже багато людей відгукувались і допомагали.

«Люди витрачали не тільки гроші, а ще й час, тобто бажання допомогти було таке велике»

На той момент було проблематично з аптеками, тому більшість грошей йшла саме на ліки. Їздили і закуповували те, що було потрібно хлопцям, відповідно до запитів. Деякі люди просто підходили й дізнавалися що треба, а потім ставали у черги, купували і приносили. Вони витрачали не тільки гроші, а ще й час, тобто бажання допомогти було таке велике.



- Який напрямок роботи у Вас зараз?

Із самого початку я допомагав саме військовим, щоб якомога більше зберегти життів наших захисників. З переселенцями не мав справу, проте були деякі поодинокі випадки, коли допомагав іншим волонтерам.

Я займаюсь виготовленням дощовиків та маскувальних костюмів. Почав робити дощовики літом, згодом зрозумів, що треба готуватися до осені. Їх вистачало ненадовго, але це був хоч якийсь захист, щоб хлопці не захворіли.

Спочатку проблемою було знайти тканину. Однак зараз я знайшов ту, яка мені до вподоби. У неї є свої плюси: недорого коштує та набагато краще захищає від вологи і від вітру. На ній я зупинився і після цього виробляв саме з цієї тканини дощовики, а вже ближче до зими почав думати про маскувальні костюми. Я подивився на цю тканину і зрозумів, що внутрішня сторона білого кольору. Всі функції вона виконує, тому це ідеальний варіант.

Я порахував, що цей маскувальний костюм обходиться мені приблизно у 600-700 грн (оплата тканини, пошиття, пошта, логістика, фурнітура). Наразі такого плану костюм в комерції коштує приблизно 1500 грн.



На той момент, коли я починав, маскувальні костюми ніхто не робив. В більшості випадків привозили або з Туреччини, або з Китаю вже готові і у нас просто продавали. Потім почали вже шити, але так само, частіше за все, продавати і заробляти на цьому. В мене також була така ідея, тому я думав виготовляти і для продажу, і окремо для волонтерської допомоги. Але потім від цієї думки відмовився, бо люди можуть не зрозуміти, виникло б багато питань.

- Як виходить по термінам?

Маскувальні костюми шиє 3 ательє. В тиждень може бути виготовлено 40 костюмів та 40 каверів на шоломи в одному ательє. Однак звичайно, коли вони завалені роботою, то може виходити і 10-15 шт. на тиждень.

«Я вважаю, що кожен повинен робити свою справу і тоді від цього буде багато користі»

Що стосується окопних свічок, то сам я не займався їх виготовленням. Проте якщо із цим звертались, то через мене передавали. Наприклад, ті ж самі бляшанки вчора позабирав, щоб передати свічкарям, бо в деяких вже є запас бляшанок і не вистачає, зокрема, парафіну, а в деяких – навпаки.

Я вважаю, що кожен повинен робити свою справу і тоді від цього буде багато користі. Звичайно, волонтери між собою співпрацюють, кожен намагається один одному допомогти. В більшості випадків всі спілкуються, всі вже знають, хто чим займається.

І так само лікарнями я не займався, але трапився такий випадок, що треба було допомогти там нашим військовим. І з того часу ми почали писати пости про збори, збирати теплі речі, фрукти, овочі і т.д. Тому, наприклад, ось одна лікарня з’явилась і ми її підтримуємо. На жаль, зараз вже менше, бо трохи важче, і люди вже менше допомагають. Взагалі всім важче, вже рік пройшов, всі виснажились. Але за можливості, допомагаємо.

- Ви допомагаєте в межах Запорізького напрямку?

Ні, не тільки. Є волонтери, які співпрацюють з окремою бригадою, чи ще щось, проте в мене такого немає. До мене звертались зовсім різні бригади по всій Україні.

- Як часто військові звертаються із запитами?

На початку повномасштабної війни було багато запитів, на даний час вже рідше стали звертатись. У мене є гугл-форма, тому як військові, так і волонтери, можуть її заповнити.



- Чого зараз ще найбільше потребують військові?

Я вважаю, що в принципі волонтери вже зробили свою справу, коли держава ще тільки намагалася розкрутитися. Зараз вже хлопці забезпечені більш-менш одягом та іншими речами. Проте звичайно трапляються проблемні ситуації.

На мою думку, з того, що волонтери зараз можуть і що хлопцям зараз потрібно, то це мавіки (квадрокоптери – ред.) Я на них жодного разу не починав збирати, бо це доволі велика сума грошей, але більшість моїх знайомих волонтерів збирають саме на мавіки. Це дійсно те, що хлопцям допомагає.

- Який найбільш пам’ятний випадок за час роботи волонтером?

Це було на початку повномасштабної війни. Я його частенько згадую. Коли ми збирали допомогу для військових, то підійшла жінка і каже, що у дітей 9 класу повинен був бути випускний, але всі вирішили, що зібрані гроші підуть на допомогу військовим. І на той час це було близько 15 тисяч, якщо не помиляюсь.

Для мене це було дуже суттєво, що і діти, і батьки погодилися. В мене потім була ідея: думав все ж влаштувати їм якесь свято. Проте згодом там вирішили, що нічого все ж таки не потрібно. Але, напевно, для мене це і був дуже пам'ятний на той момент випадок.

Анастасія Чобліна