Блогер та військовий Юрій Гудименко: «Зараз змінювати державу набагато легше, ніж до повномасштабного вторгнення»
Відомий блогер, молодший сержант ЗСУ, учасник бойових дій на Київщині та Харківщині, голова ГО «Мрія» Юрій Гудименко 18 вересня відвідав Запоріжжя: з рідного міста він вирішив почати тур з презентацією своєї книги «Історії та війни». Під час цього візиту Юрій поспілкувався із запорізькими журналістами та провів зустріч із земляками.
Вперше широкому загалу Юрій Гудименко став відомим у 2011 році, коли за сфабрикованою справою став одним з політв’язнів режиму Януковича, пізніше він зробив стрімку кар’єру як керівник популярних запорізьких ЗМІ, а невдовзі став і відомим на всю країну блогером та громадським діячем. Гудименко був ініціатором, організатором і активним учасником яскравих та гучних суспільно-політичних акцій: від «яєчної неділі» 2014 року, коли у Запоріжжі у зародку був придушений проросійський сепаратизм, до антиолігархічних протестів останніх років.
У 2021 році, за кілька місяців до повномасштабного вторгнення РФ, Юрій долучився до територіальної оборон та популяризував масову підготовку громадян до захисту країни. 24 лютого він зустрів у Маріуполі, брав участь в обороні Києва, звільняв від окупантів Харківщину. Там на харківському напрямку отримав серйозне поранення, яке не дозволило повернутися на фронт. Проте період свого відновлення після поранення Юрій Гудименко присвятив волонтерству, створенню лінійки одягу для поранених воїнів, допомозі військовим та їхнім родинам, а також і лобіюванню змін у питаннях оборони та соціального забезпечення військових.
З часом ця діяльність сформувалася в ГО "Українське об’єднання «Мрія», до якого окрім Юрія Гудименка, долучились також Юлія Паєвська, відома також як парамедик Тайра, волонтерка Дана Ярова, письменниця Татуся Бо (Тетяна Комлик).
Головним напрямом діяльності фонду стала допомога родинам військовослужбовців, які загинули або знаходяться у полоні. Їм волонтери надають гуманітарну допомогу, психологічну підтримку, юридичний супровід, лікування, організовують відпочинок для дітей тощо.
«Після початку повномасштабного вторгнення в країні утворилися нові соціальні категорії у таких кількостях, яких ніколи не було, — пояснює Юрій Гудименко. — Родини полонених, родини загиблих... Такі були й під час АТО/ООС, але у 2022 році їх кількість дуже швидко почала зростати. Ми побачили, що державна система з цим не може впоратися».
За оцінкою Гудименка, українське об’єднання «Мрія» вже допомогло понад 1500 таких родин та 3000 дітей українських захисників.
Разом з тим відомий блогер та військовослужбовець переконаний, що волонтери не повинні повністю забирати на себе обов’язки держави, як і держава не повинна перекладати свої функції на громадянське суспільство:
«Якось я спитав у керівництва одного медичного закладу Києва, які вони мають проблеми чи потреби. Виявилося, що низка потреб була, але щось з ними робити вони не поспішали — мовляв, „волонтери все вирішать“. Так не має бути!».
Втім, сьогодні, на думку Юрія Гудименка, шанси на системні та концептуальні зміни у країні вищі за багато років:
«Зараз змінювати державу набагато легше, ніж до повномасштабного вторгнення. Депутати, міністри, чиновники дуже розгублені, не мають плану дій, не мають якогось дороговказу. Тому коли пропонуєш їм цілісне системне рішення, вони за нього хапаються. Коли маєш конкретний план дій, „включаються“ всі. Такого раніше не було ніколи!».
Засновник українського об’єднання «Мрія» зазначив, що наразі одним з головних викликів для держави є побудова ефективної системи повернення ветеранів до мирного життя: соціальних гарантій, медичної та психологічної допомоги, реабілітації тощо.
«Багато років у нас існував „радянський“ підхід до роботи з ветеранами, — констатує Юрій Гудименко. — Це означало кинути ветеранам якісь пільги, лише б вони „закрили рота“, і на цьому — все. Коли під час АТО ветеранів стало значно більше, вже було зрозуміло, що це хибний та небезпечний шлях. Після завершення цієї війни в один момент ветеранами стануть щонайменше мільйон українців. Якщо для такої кількості людей залишити ці старі підходи, нас чекає катастрофа! Я не хочу, щоб ветерани цієї війни були змушені мітингувати за свої пільги, сперечатися у транспорті щодо безкоштовного проїзду (а саме так вже й було!) тощо. Якщо це залишиться, як є, ми отримаємо після війни мільйон невдоволених людей та колосальну напругу в суспільстві».
На думку Юрія Гудименка, необхідно дуже швидко побудувати нову систему, яка буде готова прийняти величезну кількість ветеранів. Для цього треба реалізувати низку реформ: позбутися пільг, які існують лише на папері та ніколи не будуть надані; спростити доступ до реально необхідних ветеранам пільг та послуг; зробити ефективною систему надання статусу учасника бойових дій та ветерана тощо.
