Как хоронили луганского героя Темура Юлдашева: даже суровые бойцы не могли сдержать слез

Луганчанин, спортсмен, чемпіон і воїн-захисник Тємур Юлдашев, який загинув на День Незалежності 24 серпня 2014 року під Савур-Могилою, знайшов останній притулок у столиці нашої Батьківщини на Лук'янівському військовому кладовищі.

На похорон героя зібалося близько 200 людей, це вихідці з Луганська, луганчани-переселенці, його бойові товариши і просто ті, хто хотів віддати шану людині, яка поклала життя, намагаючись звільнити Донбас від російських найманців, місцевих бойовиків і зрадників.

Я знала Тємура особисто, і під час нашої першої зустрічі у тренажерному залі у Луганську, де він працював тренером, ніколи б не подумала, що мені доведеться колись писати про його похорон. Надто він був життєрадісним, веселим і усміхненим. У 2011 році я прийшла як завжди на тренування в фітнес-клуб «Старт», а там новий тренер - Тємур в смішних окулярах.

Він з серйозним виглядом в цих окулярах страхував хлопців під час жиму, роздавав поради новачкам, робив селфі, відвідувачі посміхалися, потім це фото він виклав на свою сторінку Вконтакте. Вона досі там є. Перше враження - великий такий добряк-гуморист, але в теж час суворий і справедливий (1.тренер завжди правий 2. хто не згоден, дивись пункт 1). За професійними якостями краще нього я тренера не зустрічала: він був уважним, вмів мотивувати і помічати успіхи. Тємур і сам був чемпіоном Європи і виховав дуже багато чемпіонів з паверліфтингу.

Він часто сумував за тими довоєними часами, коли займався улюбленою справою.

Але війна все перевернула ... Хто б міг подумати у 2011-му, що вже навесні 2014 року він буде дзвонити з полону як мені, так і іншим знайомим та друзям, що втече, що всі, хто за нього хвилювався, зможуть побачити його у Києві влітку 2014 року.

Тємур був абсолютно російськомовною людиною, він до того ж не був етнічним українцем, але вважав Україну своєю Батьківщиною.

Після того, як він пережив полон і, не зважаючи на те, що його не оформили як учасника АТО, Тємур пішов воювати. Може хтось скаже, що він божевільний, що так вчинив, адже у нього дружина і п'ятеро дітей, але Тємур, який був не тільки професійним спортсменом, але й професійним військовим, вважав: якщо не він, то хто?

Про те, що Тємур вже давно загинув знали всі присутні на похороні, але ніхто не міг стримати сліз. Для багатьох разом із ним пішла ціла епоха, часи, коли ми вільно могли потрапити у мирний Луганськ давно сплинули і невідомо коли повернуться.

Найважче цього часу його дружині Віолетті, яка лишилася з дітьми, без державної підтримки і без житла сама. 

Донька Тємура Маргарита розповіла усім, що він був не тільки славетним воїном, але й люблячим батьком.

"Він завжди міг обійняти, посміхнутися, посварити, але навіть коли сварив, була відчутна його любов до нас. Ми і зараз її відчуваємо", - сказала Маргарита.

Член колегії МВС України, народний депутат Антон Геращенко, який був присутній на похороні, пообіцяв рідним загиблого допомогти оформити документи на визнання Юлдашева учасником АТО і додав, що буде особисто просити президента України нагородити загиблого державною нагородою посмертно.

Також Геращенко пообіцяв дітям Юлдашева безкоштовне навчання в кращих вузах країни.

Православні священнослужителі Київського патріархату не стали приховувати те, проти кого воював Тємур. 

"Він віддав своє життя за захист Батьківщини, і сьогодні він знову стоїть там, на небесах, разом із Небесною Сотнею, і невидимим духовним щитом захищає нашу Батьківщину від росіян. Від агресії нашого сусіда - Росії", - сказав священник. 

Родина витримала "бюрократичні тортури" аби поховати Тємура. Похорон відбувся завдяки Вірі Савченко - сестрі полоненої Надії Савченко, чиновники документи владнали і дали дозвіл.

Більш за все Тємур хотів звільнити від російської наволочі і зрадників рідний Луганськ... Сподіваємось на те, що колись місто буде звільнено, і центральну вулицю замість радянської назви "Совєтська" перейменують у вулицю Тємура Юлдашева. Герої не вмирають!