The Economist проаналізував, чи може Європа повністю відмовитися від російського газу
Європу чекає сувора зима. Ціна на газ залишається високою на всьому континенті, а уряди країн намагаються захистити домогосподарства від зайвих неприємностей. Причиною такої енергетичної кризи є низка факторів, зокрема зростання попиту, коли економіка пожвавилась після COVID-обмежень, зима минулого року, яка вичерпала запаси, а також перехід до відновлюваних джерел енергії, що залишив прогалини в енергозабезпеченні Європи, пише The Economist.
Росія, фактично найбільший постачальник газу до Європи, підтримує поставки, але деякі аналітики вважають, що Кремль грає в політичні ігри, маніпулюючи транспортуванням палива.
26 жовтня Financial Times повідомила, що російська державна газова компанія «Газпром» запропонувала Молдові «замінити» свою угоду про вільну торгівлю з Європейським Союзом на дешевший газ із Росії. Європа вже давно відчуває недовіру до газової політики Кремля.
Що потрібно зробити, щоб зменшити залежність континенту від російського газу?
Питання навіть не в тому, чи існують інші джерела палива. Близький Схід і Північна Африка «заповнені» природним газом. А в 2019 році Алжир і Катар вже склали 8% і 5% імпорту природного газу в Європу.
Водночас Європа зіштовхнулася з конкуренцією за забезпечення додаткових поставок. За даними фінансової компанії AllianceBernstein, на Азію припадає майже три чверті світового імпорту скрапленого природного газу. Китай та інші країни скуповують запаси, які могли б бути призначені для Європи.
За останній рік попит на енергію у Латинській Америці зріс майже вдвічі. Оскільки більшість газу в Азії все ще закуповується за довгостроковими контрактами, пов’язаними з ціною на нафту (від цієї практики європейські країни відмовилися, оскільки лібералізували газові ринки), Європа стала більш «чутливою» до зростання цін на паливо.
Тим часом зростання внутрішнього споживання природного газу на Близькому Сході, яке підвищувалося в середньому на 4,6% на рік протягом останнього десятиліття, робить все менш доступним паливо для експорту.
Америка прагне представити себе як альтернативного постачальника скрапленого природного газу. Коли адміністрація колишнього президента США Дональда Трампа схвалила додатковий експорт у 2019 році, вона похвалилася тим, що постачає своїм союзникам «молекули свободи США».
Європа вже збільшила свої замовлення на скраплений природний газ за останні кілька десятиліть, і Німеччина планує створити додаткові «термінали» для отримання такого газу. Але поки що це занадто витратна заміна російському паливу. Щоб знизити ціни, знадобляться великі інвестиції в нові системи транспортування скрапленого природного газу.
ЄС також зосередився на будівництві Південного газового коридору — гігантського енергетичного проекту, задуманого в Брюсселі, щоб зменшити залежність Європи від російського газу. Одна ділянка, Трансадріатичний газопровід, була введена в експлуатацію ще минулого року.
Наразі вона має потужність для транспортування близько 10 мільярдів кубометрів газу в Європу щорічно з родовища Шах Деніз в Азербайджані. Попри те, що це становить лише частину потреб блоку, сам проект є багатообіцяючим: майбутні доповнення, такі як Interconnector Greece Bulgaria, означатимуть, що 33% потреб Болгарії в газі покриватимуться паливом з Азербайджану.
Інші проекти, які зараз плануються, включають трубопровід довжиною 1 900 км, що з'єднує Ізраїль з Європою, який може забезпечувати транспортування ще 20 млрд кубометрів газу на рік.
Однак це не «врятує» всю Європу. Повна відмова від російського газу була б занадто амбітною, навіть у довгостроковій перспективі. Континент імпортує з РФ більшість газу, який він споживає, і має досить обмежену кількість альтернатив. Але є можливість зламати монополію Росії в країнах, історично залежних від її газу, таких як Болгарія та країни Балтії.
Додавання альтернативних джерел, таких як ядерна енергетика, яку, наприклад, активно розвиває Франція, може ще більше диверсифікувати енергопостачання Європи, поки пропозиція відновлюваних джерел енергії не наздожене попит, резюмує видання.
Газова криза, що охопила Європу, може виявитися всього лише «квіточками». Як засвідчили кілька минулих років, глобальні ринки досить легко розбалансувати і значно складніше повернути в цивілізовані рамки. Про причини нинішньої енергетичної кризи, про те, як в умовах глобального ринку може виявитися, що ресурси, країни та обсяги пов’язані, і про можливі наслідки читайте у статті Сергія Корсунського «Не тільки підступ Росії: в чому причина і чим загрожує газова криза».
ПО МАТЕРIАЛАМ: ZN,UA
Росія, фактично найбільший постачальник газу до Європи, підтримує поставки, але деякі аналітики вважають, що Кремль грає в політичні ігри, маніпулюючи транспортуванням палива.
26 жовтня Financial Times повідомила, що російська державна газова компанія «Газпром» запропонувала Молдові «замінити» свою угоду про вільну торгівлю з Європейським Союзом на дешевший газ із Росії. Європа вже давно відчуває недовіру до газової політики Кремля.
Що потрібно зробити, щоб зменшити залежність континенту від російського газу?
Питання навіть не в тому, чи існують інші джерела палива. Близький Схід і Північна Африка «заповнені» природним газом. А в 2019 році Алжир і Катар вже склали 8% і 5% імпорту природного газу в Європу.
Водночас Європа зіштовхнулася з конкуренцією за забезпечення додаткових поставок. За даними фінансової компанії AllianceBernstein, на Азію припадає майже три чверті світового імпорту скрапленого природного газу. Китай та інші країни скуповують запаси, які могли б бути призначені для Європи.
За останній рік попит на енергію у Латинській Америці зріс майже вдвічі. Оскільки більшість газу в Азії все ще закуповується за довгостроковими контрактами, пов’язаними з ціною на нафту (від цієї практики європейські країни відмовилися, оскільки лібералізували газові ринки), Європа стала більш «чутливою» до зростання цін на паливо.
Тим часом зростання внутрішнього споживання природного газу на Близькому Сході, яке підвищувалося в середньому на 4,6% на рік протягом останнього десятиліття, робить все менш доступним паливо для експорту.
Америка прагне представити себе як альтернативного постачальника скрапленого природного газу. Коли адміністрація колишнього президента США Дональда Трампа схвалила додатковий експорт у 2019 році, вона похвалилася тим, що постачає своїм союзникам «молекули свободи США».
Європа вже збільшила свої замовлення на скраплений природний газ за останні кілька десятиліть, і Німеччина планує створити додаткові «термінали» для отримання такого газу. Але поки що це занадто витратна заміна російському паливу. Щоб знизити ціни, знадобляться великі інвестиції в нові системи транспортування скрапленого природного газу.
ЄС також зосередився на будівництві Південного газового коридору — гігантського енергетичного проекту, задуманого в Брюсселі, щоб зменшити залежність Європи від російського газу. Одна ділянка, Трансадріатичний газопровід, була введена в експлуатацію ще минулого року.
Наразі вона має потужність для транспортування близько 10 мільярдів кубометрів газу в Європу щорічно з родовища Шах Деніз в Азербайджані. Попри те, що це становить лише частину потреб блоку, сам проект є багатообіцяючим: майбутні доповнення, такі як Interconnector Greece Bulgaria, означатимуть, що 33% потреб Болгарії в газі покриватимуться паливом з Азербайджану.
Інші проекти, які зараз плануються, включають трубопровід довжиною 1 900 км, що з'єднує Ізраїль з Європою, який може забезпечувати транспортування ще 20 млрд кубометрів газу на рік.
Однак це не «врятує» всю Європу. Повна відмова від російського газу була б занадто амбітною, навіть у довгостроковій перспективі. Континент імпортує з РФ більшість газу, який він споживає, і має досить обмежену кількість альтернатив. Але є можливість зламати монополію Росії в країнах, історично залежних від її газу, таких як Болгарія та країни Балтії.
Додавання альтернативних джерел, таких як ядерна енергетика, яку, наприклад, активно розвиває Франція, може ще більше диверсифікувати енергопостачання Європи, поки пропозиція відновлюваних джерел енергії не наздожене попит, резюмує видання.
Газова криза, що охопила Європу, може виявитися всього лише «квіточками». Як засвідчили кілька минулих років, глобальні ринки досить легко розбалансувати і значно складніше повернути в цивілізовані рамки. Про причини нинішньої енергетичної кризи, про те, як в умовах глобального ринку може виявитися, що ресурси, країни та обсяги пов’язані, і про можливі наслідки читайте у статті Сергія Корсунського «Не тільки підступ Росії: в чому причина і чим загрожує газова криза».
ПО МАТЕРIАЛАМ: ZN,UA
