Запоріжжя – столиця гандболу: історія, війна, майбутнє

На цьому тижні керівники запорізьких спортивних федерацій обиратимуть голову обласного відділення Національного олімпійського комітету України. Один з кандидатів на цю посаду — президент Федерації гандболу Запорізької області, нардеп Геннадій Касай. Висування від гандбольної спільноти – його козир у змаганнях за посаду в НОК. Саме у цьому виді спорту Запоріжжя має і багату на медалі піввікову історію, і статус гандбольної столиці України, і потужну інфраструктуру, і дієву федерацію… Саме тому напередодні визначальних виборів у НОК «Паноптикон» розповідає, як створювалась столиця українського гандболу, як на запорізький гандбол вплинула війна та як Касай з однодумцями рятують спортивний статус міста в сучасних умовах.

Історія запорізького гандболу тягнеться більш ніж на 50 років у минуле! Ще у 60-70-х роках цей відносно молодий вид спорту став одним з найбільш популярних серед запорожців – обійшовши навіть футбол та хокей. Його охоче дивилися, у нього грали на аматорському рівні, а підприємства та організації створювали свої потужні команди.

«ЗАС» («Запорожалюминстрой» — «Запоріжалюмінбуд», в майбутньому — «Мотор») та «ЗМетІ» (в майбутньому — «Запорізький індустріальний інститут», а після того — ZTR) неодноразово ставали призерами чемпіонату СРСР, залишаючи позаду команди навіть зі столиць радянських республік. Загалом за 30 сезонів чемпіонату СРСР запорожці на дві команди здобули 3 срібні та 8 бронзових медалей. А «Запорізький індустріальний інститут» у 1983 році до того ж здобув Кубок Європи.

У 70-х чоловічі запорізькі команди «наздогнали» й жінки – у 1974-му жіноча команда «ЗМетІ» стала чемпіоном УРСР.







А у чемпіонаті незалежної України запорізькім клубам вже майже не було рівних ні серед жінок, ні серед чоловіків. Жіноча команда «Мотор» здобула загалом 14 золотих медалей з «перервами» тільки на срібло. Чоловічий ZTR тим часом 14 разів ставав чемпіоном і ще здобув 13 срібних та бронзових медалей (у 2020-му команда, на жаль, припинила існування). «Мотор» у чоловічій першості, починаючи з сезону 2012/2013, здобув 11 чемпіонських титулів поспіль! Зокрема підтвердив свій монопольний рівень і у 2023-му.




Такими грандіозними успіхами в гандболі не може похвалитися жоден регіон країни. А разом з тим, напевно, у жодному іншому виді спорту запорожці не наближалися до таких значних результатів на національному рівні, як у гандболі. І навряд в якомусь ще виді спорту в Україні знайдеться настільки ж довготривала та впевнена перевага різних команд з одного регіону – навіть київська монополія у футболі трималася на одному клубі та тривала близько 10 років.


Важливими для сьогоднішнього статусу Запоріжжя як гандбольної столиці України стали створення чоловічої команди «Мотор» та відновлення легендарного палацу спорту «Юність».

В 2009 році гандбольний клуб «ЗНТУ-ЗАС» – нащадок відомого «ЗАСу», який на той час був «середняком» в тіні багаторазового чемпіона ZTR – перейшов під опіку «Мотор Січі». У тому ж році один з високопоставлених менеджерів заводу – Геннадій Касай отримав пропозицію очолити спортивний напрямок підприємства.



Як добре знають у Запоріжжі, «Мотор Січ» загалом здавна приділяла немало уваги спорту: завод зберіг успадковану спортивну інфраструктуру, утримував дитячо-юнацькі секції та клуби з різних видів спорту, проводив внутрішні змагання серед трудових колективів. У 2009-му Геннадій Касай, і до того відомий на підприємстві своїм інтересом до спорту, очолив спортивний комплекс «Мотор Січ» — найбільший у місті.
Тим часом справи оновленого гандбольного клубу пішли вгору. У 2012 році «Мотор» був другим в Україні, випередивши ZTR. У 2013 році «Мотор» вже святкував перемогу, надалі встановивши своє повне лідерство на національному рівні.





Втім, прогрес у спорті значно випередив прогрес у розвитку спортивної інфраструктури Запоріжжя. Новоспеченому чемпіону та учаснику єврокубків ніде було грати матчі найвищого рівня! У місті були майданчики, на яких можна було хоча б якось тренуватися та грати національний чемпіонат, але жоден зал не відповідав вимогам міжнародних змагань. А головне: поставало питання, як розбудовувати сучасний спортивний клуб без можливості перетворити кожен домашній матч на яскраве свято для уболівальників, без технічних можливостей для онлайн- та телетрансляцій, без комфортних умов для спортсменів та фанатів?

Після декількох років «подорожей» «Мотора» по спортивних аренах країни, команда нарешті отримала свій спортивний дім. У міської громади викупили легендарний, але занедбаний та напівзруйнований палац спорту «Юність».

Директором цієї спортивної арени став Геннадій Касай та у 2016 році він повідомив про початок її масштабної реконструкції. А вже у 2018 році оновлена «Юність» відкрила свої двері для спортсменів та глядачів. Зараз палац спорту є одним з найбільш сучасних в усій Європі та, окрім гандболістів, приймав ігри та тренування волейболістів, баскетболістів, гравців міні-футболу, спортсменів в індивідуальних видах спорту. Крім того, «Юність» стала і найкращим концертним майданчиком Запоріжжя.







Важливо зазначити, що гандбол від свого приходу в Запоріжжя у 60-70-х не був для містян лише грою «для глядачів». Відтоді й до сьогодні в будь-який момент часу одночасно кількасот запорожців займалися гандболом — у дитячо-юнацьких школах, на уроках фізкультури, на аматорському рівні у дорослому віці тощо.

Як розповів «Паноптикону» Павло Гурковський, екс-гравець збірної України та запорізьких ZTR і «Мотора», а сьогодні — заступник директора запорізької ДЮСШ № 3 з гандболу, навіть зараз, в умовах війни та масової евакуації дітей разом з сім’ями, у трьох спортивних гандбольних школах: міських ДЮСШ № 3 і ДЮСШ ім. Ю. Лагутіна та «Обласній спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з гандболу» — займаються приблизно 300 хлопців та дівчат.



До війни в гандбольних спортшколах було так багато дітей, що тренування проводилися на базі аж 15 звичайних шкіл у різних районах Запоріжжя. Сьогодні таких можливостей (та й таких потреб) у гандбольних шкіл немає: для тренувань доступні лише шість учбових закладів. А кожні вихідні юні гандболісти тренуються на професійних майданчиках спорткомплексів «Мотор Січ» та «ЗАС».



За його словами, чемпіонат України з гандболу серед дитячо-юнацьких команд спортивного сезону 2023/2024 стартує у листопаді. Змагання пройдуть у чотирьох вікових категоріях. На думку Гурковського, дитячо-юнацькій напрямок – один з найбільш важливих у розвитку українського гандболу.



Тезу про важливість дитячо-юнацького спорту у Запоріжжі підтверджують не словами, а справами.

Восени 2021 року в Запоріжжі та Мелітополі за ініціативи Геннадія Касая стартувала Відкрита першість Запорізької області з гандболу серед юнаків та дівчат різного віку (від 2005 до 2010 років народження). Попри свою нібито «регіональну» спрямованість, турнір став своєрідною альтернативою національного чемпіонату — адже дитячо-юнацькі змагання суттєво скоротилися через карантинні обмеження.







Загалом у змаганнях тоді взяли участь 36 команд та близько 400 юних спортсменів. Окрім того, що Відкрита першість стала найбільшим дитячо-юнацьким турніром країни, вона мала й декілька цікавих «фішок»: ігри транслювалися онлайн, як у «дорослому» гандболі; до обслуговування матчів запросили суддів Суперліги; а фінальний етап турніру навесні 2022 року мав пройти у палаці спорту «Юність».





Однак ці плани зруйнувало повномасштабне вторгнення. Турнір довелося зупинити достроково, спортивні школи призупинили свою роботу, а юні спортсмени разом зі своїми родинами масово залишали Запоріжжя і навіть Україну.



Це також правда. Цього року навесні пройшла Друга відкрита першість області з гандболу. За звання найкращих серед хлопців змагалися дві команди міської ДЮСШ ім. Лагутіна, міська ДЮСШ №3 з гандболу та обласна ОСДЮШОР. Серед дівчат за перше місце сперечалися дві команди ДЮСШ №3, команди ДЮСШ Оріхова та Полог. Матчі проводилися, зокрема, й у легендарному Палаці спорту «Юність».






У жовтні стартувала Третя відкрита першість області з гандболу серед ДЮСШ. Через безпекові обмеження турнір досі не вдається розгорнути до довоєнного масштабу, але він продовжує розширюватися. Цього разу в змаганнях стартували 5 юнацьких та 4 дівочих команди.

Новий майданчик, нова команда

Як вже було зазначено вище, тренування та матчі дитячо-юнацького турніру приймає зокрема й палац спорту «Запоріжалюмінбуд» – «ЗАБ», також краще відомий запоріжцям за абревіатурою «ЗАС».

В певному сенсі ПС «ЗАС» спіткала доля «Юності» до її реконструкції: відомий спортивний об’єкт довгі роки залишався без необхідної уваги. А відтак значно відстав і у зовнішньому вигляді, і в технічному оснащені. При тому, що палац має і арену з трибунами для командних змагань, і численні спортзали для тренувань з різних видів спорту: від настільного тенісу до волейболу чи баскетболу.

Нещодавно за ініціативи Геннадія Касая розпочалося відновлення повноцінної роботи палацу спорту. Вже зараз можна побачити, як там пожвавішало спортивне життя. А в планах – створити у Запоріжжі ще один сучасний центр для активного дозвілля мешканців і гостей міста.
На жаль, війна змусила виїхати з України чемпіона та гордість Запоріжжя «Мотор». Сьогодні клуб захищає синьо-жовті кольори у Європі. Однак, як то кажуть, нема лиха без добра: у Запоріжжі, як у часи розквіту, буде два гандбольних клуби. Про це «Паноптикону» розповів президент Федерації гандболу Запорізької області Геннадій Касай, який разом з однодумцями з гандбольної спільноти Запоріжжя працює над створенням майбутньої команди-чемпіона.

Новий клуб базуватиметься у Запоріжжі та стартуватиме цьогоріч у першій лізі Чемпіонату України, перший тур якого вже розпочнеться у кінці листопада. І кістяк команди складуть також запорізькі хлопці – вихованці ДЮСШ ім. Ю. Лагутіна та ДЮСШ №3.

Отже гандбол у Запоріжжі й справді продовжує жити. Як фундамент для розвитку та здоров’я запорізьких дітей. Як локомотив розбудови спортивної інфраструктури Запоріжжя. І як приклад для багатьох інших видів спорту.