"Філософія волонтерської допомоги не залежить від того, є війна, чи немає": інтерв’ю із запорізьким волонтером Максимом Терещенко про допомогу з початку війни та потреби військових
Фото: Максим Терещенко
Під час повномасштабної війни волонтерська діяльність неабияк допомагає втримати позиції українських захисників. Волонтер та активіст Максим Терещенко разом зі своєю командою ще з 2014 року забезпечують наших воїнів необхідним спорядженням. Згодом вони запустили виробництво БПЛА для потреб українських військ. В інтерв’ю журналістам новинного видання "Panoptikon" волонтер розповів про організацію цієї діяльності, основні потреби та ситуацію на фронті, зокрема на Запорізькому напрямку.
З чого почалося Ваше волонтерство?
Коли не було війни, то разом з іншими волонтерами я займався організацією концертів та інших благодійних заходів по всій Україні, у тому числі й Запоріжжі.
З початку 2014 року ми різними способами почали допомагати військовим. Але це було не так, як під час повномасштабної війни.
З 24 лютого 2022 року до мене звернулися деякі волонтери, з якими вже були знайомі раніше. Зокрема, серед них Юлія Матвієнко, Інна Лук’янова, Світлана Василюк, Денис Тарасов та Ігор Лукашенко. Ми почали так само допомагати українським воїнам амуніцією і обладнанням. На той час було багато мобілізованих, тому й постійні потреби значно збільшувались. Згодом, важливим етапом у допомозі стало вироблення безпілотних літальних апаратів. У нас є бажання і сили, тому ми допомагаємо.
Наразі у Вас який напрям роботи?
Зараз це суто допомога військовим. Ми з цивільними не працюємо, бо немає таких можливостей. Тому тільки військові дають нам запити, наприклад, на генератори, амуніцію, дрони, літаки і т.д. Це все ми або придбаємо, або зробимо, і віддаємо саме тим людям, яким це потрібно.
Як часто звертаються військові за допомогою?
З 24 лютого було від 10 до 50 запитів кожен день. Тоді це була дуже захмарна кількість. Проте зараз їх вже менше, оскільки ми налагодили комунікацію з окремими бригадами, з якими співпрацюємо.
Ви допомагаєте в межах Запорізького напрямку, чи по всій Україні?
Ми допомагаємо по всій Україні, тобто це не тільки запорізькі бригади. Це відбувається зокрема через те, що хлопці, які були раніше на Запорізькому напрямку, потім були передислоковані в інші області, й ми продовжили з ними співпрацювати. Таким чином допомога здійснюється і на Херсонському, Донецькому, чи Харківському напрямках.
Ви їздили до лінії фронту? У які точки?
Я бував на донецькому та запорізькому напрямках. Зокрема, ми їздили у Бахмут, Лиман, Покровськ, Соледар, Пологи, Гуляйполе, Оріхів. Прямо на "нулі" не бували, бо не можна, але він був дуже близько.
Була в нас така ситуація, коли під час приїзду почали "працювати" російські гелікоптери, і ми якраз були у цій зоні. Далі вже довелося переховуватись у сховищі. За дві години після нашого від’їзду обстріли посилились. І таких ситуацій було дуже багато.
Так, один із наших волонтерів разом з іншими три години переховувались у магазині, бо по приїзду їх накрили "ураганами". Після чого все місто ще й було вкрите "пелюстками" (російська протипіхотна міна, - прим. ред.). Тому була складна ситуація з пересуванням.
У всіх прифронтових населених пунктах завжди було дуже важко, бо все виглядає жахливо. Особливо, коли ти бачиш, як якась 6-річна дитина йде вулицею на фоні розбитого міста, де просто немає ніяких умов для життя. І ти думаєш: "Звідки вона взялась? Де її батьки? І чому вони тут знаходяться?" Ти не розумієш, як люди можуть тут жити.
Яка зараз ситуація на Запоріжжі та як тримаються наші військові?
Дуже складна ситуація та великий фронт. По-перше, проблемою є відкрита місцевість. По-друге, спостерігається дуже багато ворожої техніки наступального характеру. Ворог шукає слабкі місця, тому думаю, що оріхівський напрямок найбільш вразливий. Вони будуть робити спроби наступу, але скоріш за все, їм не вдасться заплановане, бо все це робиться непрофесійно. Проте я впевнений в тому, що наші військові досягнуть цілей на Запорізькому напрямку.
Чого зараз найбільше потребують військові на фронті?
На мою думку, на першому місці – БПЛА, що розвідують цілі, які потім відпрацьовуються артилерією.
На другому – безпілотники-камікадзе. Це літаки, які летять "в одну сторону" та вражають ціль. Вони дуже дешеві і ефективні.
На третьому – автівки.
На четвертому – снаряди. Спілкувався з багатьма нашими військовими про те, що снарядів дійсно бракує. А коли їх немає, то неможливо фактично нічого утримати.
Амуніція практично є у всіх. З продуктами харчування теж складнощів немає. Проте з усім цим також бувають проблемні ситуації. Наразі все набагато краще, ніж це було одразу після 24 лютого.
Зараз ми можемо спостерігати, як масово проводяться різні збори коштів для військових. Ви наразі щось проводите або плануєте?
Ми плануємо збирати на обладнання автівки для розвідувального літака. Це такий командно-штабний пункт, який мобільно виїжджає, працює та одразу передає інформацію онлайн у штаб.
Автівка вже у нас є, нам її передали. Тому за декілька днів я все ж таки хочу, щоб ми розпочали на збір на її обладнання всім необхідним.
Як складно дається реалізація того чи іншого збору? Які терміни?
У Запоріжжі не дуже швидко реалізовуються збори через ряд причин. Зокрема через те, що це прифронтове місто, тому у людей багато фінансових труднощів. Звичайно, це спостерігається і в інших містах. Однак люди все одно допомогають. Збори зазвичай уповільнюються тоді, коли мова йде про великі суми.
Однак на нідерландський літак ми зібрали практично 2 мільйони за 3-4 дні. Але там головним фактором на той момент були жахливі удари по місту ракетами С-300. А оскільки це літак-розвідник, то він здатен їх знаходити, а далі вже робота артилерії. Розуміння цієї користі від літака-розвідника значно пришвидшила збір коштів.
Фото: Запорізький центр розслідувань
Але це лише в публічній площині: зібрали – придбали – віддали. Насправді там дуже багато нюансів, які вирішити звичайній людині практично неможливо, бо просто немає досвіду. Зокрема, після збору на нідерландський літак у нас виникла проблема з відправкою грошей: кошти майже на місяць заблокували із заявою, що Запоріжжя за документами Євросоюзу вважається окупованою територією.
А взагалі багато чого у волонтерській діяльності робиться з декількох спроб. І щось може вийти лише на третю-п'яту спробу. Саме таким чином всі волонтери і працюють. Це постійний мозковий штурм.
В майбутньому Ви плануєте займатися волонтерством?
Наша філософія не залежить від того, є війна, чи немає. Ми багато допомагали до війни, тому так само будемо і після, але вектор нашої допомоги завжди буде дещо змінюватись.
Коли закінчиться війна, буде багато проблем з реабілітацією як цивільних людей, так і військових. І ці проблеми теж треба буде якимось чином вирішувати. Ми ж не можемо абстрагуватись від цього. Якщо ти живеш в цьому середовищі, то маєш якось його налагоджувати. У Запоріжжі хоч на 1% всі мають щось для цього робити. Як казав китайський філософ, великий шлях – це багато маленьких кроків. І тоді будуть якісь результати.
Анастасія Чобліна
